Дисертація доктора філософії. Жіа Жунхан --. Сюїтність, як принцип творення художньої цілісності, в українській та китайській фортепіанній музиці ХХ століття

Реєстраційний номер

0826U004839, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

07-09-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Сюїтність, як принцип творення художньої цілісності, в українській та китайській фортепіанній музиці ХХ століття

Здобувач

Жіа Жунхан --,

Керівник Новакович Мирослава Олександрівна
Опонент Довгалюк Ірина Сергіївна
Опонент Коменда Ольга Іванівна
Рецензент Антонюк Ірина Миколаївна
Рецензент Черевко Катерина Петрівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка

Опис

Дисертація присвячена дослідженню сюїти і сюїтних принципів композиції в українській та китайській фортепіанній музиці ХХ ст. з позиції категорії художньої цілісності. Зазначено важливість цього поняття у музичному мистецтві, позаяк саме цілісність робить твір художньо довершеним і забезпечує його естетичну вартість, а також сприяє передачі адресату авторського задуму. Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тенденцію до використання сюїтних принципів композиції, а також ознак сюїтного мислення у творчості українських і китайських композиторів ХХ ст., а пропонована робота дозволяє глибше зрозуміти культурну та ідентифікаційну природу цього явища, генезу якого слід шукати в ментальних характеристиках обох народів. Метою дослідження є осмислення сюїтності в українській та китайській фортепіанній музиці ХХ ст. в контексті категорії художньої цілісності. Об’єктом дослідження є українська та китайська фортепіанна музика ХХ ст. Предмет дослідження - концепт цілісності художнього твору в його проекції на жанр фортепіанної сюїти і сюїтний принцип композиції. Методологія дослідження базується на синтезі різних наукових оптик: музикознавчої історичної, історико-генетичної, постмодерної, герменевтичної, а також компаративного, системного та музичноаналітичного методів. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше комплексне дослідження жанру сюїти і сюїтності, як композиційного принципу, в українській та китайській фортепіанній музиці ХХ ст. було здійснено з позиції категорії художньої цілісності в музичному мистецтві. Теоретичною основою дослідження є праці з музикознавства, етномузикознавства, філософії, естетики, теорії літератури, історії культури, теорії ментальності та психології. Визнано, що основою західної філософської думки є раціональнийпідхід, натомість у філософських вченнях країн Сходу домінує образно-інтуїтивне бачення світу. Виявлено наявність двох основних точок зору щодо проблеми цілісності: західної системної та східної несистемної, які взаємодіють між собою. Водночас зазначено, що основними складовими цілісності художнього твору є: авторський задум, у якому всі частини підпорядковуються основній ідеї; взаємозв‘язок усіх елементів; гармонія та єдність форми і змісту. Акцентовано на універсальності сюїтного циклу як з точки зору втілення програмності у фортепіанній музиці, так і національних традицій, позаяк у жанрі сюїти писали твори представники усіх національних шкіл. Це пояснюється відсутністю у сюїті обмежень і чітких правил стосовно послідовності частин, варіативності, а також здатності поєднувати різноманітні образні сфери. Зазначено, що в ній, із самого початку свого існування, закладені можливості для демонстрації національного колориту, результатом чого є численні приклади фортепіанних сюїт, де у назві декларувався національний характер музики і його зв'язок з фольклором. У першому розділі простежено становлення сюїти в історичному аспекті, а також трансформацію сюїтного мислення у європейській клавірній музиці XVII – початку ХХ ст. Констатовано, що однією з визначальних ознак сюїти є контрастність, що базується на співставленні танцювальних і лірично-споглядальних п‘єс. Водночас звернено увагу на цілісність циклу в його множинності. В епоху бароко таким об‘єднуючим фактором стала наявність спільної жанрової основи, тональності чи конкретного художнього задуму. Після послаблення у другій половині XVIII ст. інтересу композиторів до сюїти, що пов‘язано з появою в західноєвропейській інструментальній музиці нових жанрів, у середині ХІХ ст. сюїта пережила відродження вже на програмній основі, що інспірувало звернення представників романтизму до малих форм як у вокальній, так і в фортепіанній музиці. Але одним із найпопулярніших жанрів вона стала у першій половині ХХ ст., враховуючи хвилю зацікавлень бароковою сюїтою багатьох тогочасних європейських митців. Їх приваблювала не лише символічність танців, контраст як принцип композиції, діалогізм, але й здатність сюїти передавати в музиці нестійкий, мінливий і хаотичний характер сучасної епохи.У дисертаційній роботі, в процесі аналізу сюїтних фортепіанних творів українських та китайських композиторів, був застосований компаративний підхід, що дало підставу виявити особливості українського та китайського менталітетів у їх проекції на музичне мистецтво. Зазначено, що обом народам притаманний високий ступінь відчуття прекрасного, наявність спільної кардинальної риси, що полягає у визначенні українського і китайського мислення як образного, на відміну від європейського, логічного за своєю сутністю. Спільним є вплив на формування української та китайської ментальності не так візуальної, як слухової, аудіальної культури, засвоєної двома народами через мову і слухову образність, музичний фольклор і обряд.

Дата реєстрації

2026-08-25

Додано/оновлено в НРАТ

2026-08-25 / 2026-09-07