Дисертація доктора філософії. Юник Ростислав Юрійович. Семантика кларнетового звучання в українській ансамблевій музиці ХХ століття

Registration Number

0826U004840, PhD dissertation

Status

Доктор філософії

Date

31-08-2026

popup.evolution

.

Title

Semantics of clarinet sound in Ukrainian ensemble music of the 20th century

Author

Rostyslav Y. Yunyk,

popup.head Nataliia M. Posikira-Omelchuk
popup.opponent Liudmyla Shapovalova
popup.opponent Olha V. Putiatytska
popup.review Iryna M. Antoniuk
popup.review Liubov O. Kyyanovska

popup.rada

Lviv national music academy named after M.V. Lysenko

Description

Дисертацію присвячено комплексному аналізу ансамблевих творів українських композиторів з участю кларнета в контексті дефініції образно-звукових семантичних значень інструмента. Камерно-інструментальна музика в ХХ столітті набула надзвичайної інтенсивності та багатогранності розвитку у різноманітних жанрових сферах. Продовжуючи традиції минулого, в українській ансамблевій культурі значно розширилась та збагатилась не лише палітра виразових можливостей традиційних форм камерного музикування, але й активно апробуються та впроваджуються нові типи та принципи. Не є винятком й ансамблі з використанням духових інструментів, зокрема кларнета. Зберігаючи і розвиваючи традиції минулого, у ХХ ст. цей вид ансамблевої музики здобув вагомого статусу в сфері камерно-інструментальної творчості. Як доволі поширене явище в світовій музичній культурі – у творчості віденських класиків, у природній для кларнета мелодійній функції кларнета в творах композиторів доби романтизму, у новизні трактування його тембрових можливостей в музиці ХХ століття – ансамблі з участю кларнета зайняли гідне місце й в українській композиторській творчості та виконавстві.Вивчення та осмислення камерно-інструментальних жанрів ансамблевої музики з використанням духових інструментів залишається не дослідженим в українському музикознавстві. Майже не існує наукових розробок, які б окреслювали роль індивідуального темброво-виражального комплексу окремого інструмента в ансамблевій музиці. Дослідження цієї проблеми дозволить не лише визначити характер та аспекти ансамблевих темброво-акустичних співвідношень духових інструментів, але й глибше та ґрунтовніше осмислити можливості та нові виразові сегменти їх звучання, зокрема семантичні якості кларнета в музиці ХХ століття та виокремити ці властивості у національному вимірі. В українській музичній культурі минулого століття з’явилось багато сольних творів різних жанрів для кларнета, його інтенсивно використовували в різноманітних ансамблевих поєднаннях. Це викликає потребу систематизації та загальної характеристики ансамблевих структур для духових інструментів, локалізації ролі одного з найбільш цікавих з них у цій сфері – кларнета. З огляду на високий ступінь удосконалення технічно-виконавських можливостей інструмента, особливо на сучасному етапі розвитку музичної культури, постає необхідність осмислити, дослідити та узагальнити досвід світового та українського кларнетового мистецтва в аспекті значення кларнета в камерно-інструментальних жанрах, що сприятиме удосконаленню ансамблевої гри на духових інструментах, інспіруватиме до систематизації та визначення стильових виконавських орієнтирів в царині кларнетового виконавства. Актуальність теми роботи зумовлена відсутністю спеціальних теоретичних досліджень української камерно-ансамблевої композиторської творчості з використанням кларнета, а також значущістю та недослідженістю композицій українських композиторів для камерних ансамблів з участю кларнета з точки зору трактування виражальних можливостей інструмента, семантики його звучання в творах української ансамблевої музики, нерідко пов’язаної з розвитком виконавських технік, та виявів експериментувань над його звуковим потенціалом.Мета дослідження полягає в комплексному системному аналізі ансамблевих творів українських композиторів з участю кларнета в контексті дефініції звукових образносемантичних значень інструмента в різноманітних ансамблевих складах. Досягнення поставленої мети потребувало виконання наступних завдань, а саме: здійснення екскурсу в історію виникнення і вдосконалення кларнета та його використання в академічній композиторській творчості; дослідження значення функцій кларнета у позаакдемічній виконавській творчості як учасника ансамблів музичних мистецтв етнічного походження; визначення основних стильових констант творів українських композиторів в контексті жанрової семантики та індивідуалізації творчих ролей кларнета; систематизацію типів програмності ансамблевих творів з кларнетом та хронологічних періодів еволюції його використання в творчості українських композиторів і представників української діаспори. Об’єктом дослідження є камерно-ансамблева творчість українських композиторів з кларнетом. Предмет дослідження – семантичні властивості кларнетового звучання в контексті його поєднання з іншими інструментами в українській ансамблевій музиці ХХ століття. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарній інтеграції наукових принципів музикознавства, культурології, філософії та історії музичної культури. Основними методами, застосованими в дисертації стали історико-стильовий, пошуковий, компаративний, аналітичний, музикознавчий, системно-структурний, а також використання аксіологічного підходу.

Registration Date

2026-08-25

popup.nrat_date

2026-08-25 / 2026-09-02