Дисертація доктора філософії. Юник Ростислав Юрійович. Семантика кларнетового звучання в українській ансамблевій музиці ХХ століття

Реєстраційний номер

0826U004840, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

31-08-2026

Статус

Захищена

Назва роботи

Семантика кларнетового звучання в українській ансамблевій музиці ХХ століття

Здобувач

Юник Ростислав Юрійович,

Керівник Посікіра-Омельчук Наталія Миколаївна
Опонент Шаповалова Людмила Володимирівна
Опонент Путятицька Ольга Вікторівна
Рецензент Антонюк Ірина Миколаївна
Рецензент Кияновська Любов Олександрівна

Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист

Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка

Опис

Дисертацію присвячено комплексному аналізу ансамблевих творів українських композиторів з участю кларнета в контексті дефініції образно-звукових семантичних значень інструмента. Камерно-інструментальна музика в ХХ столітті набула надзвичайної інтенсивності та багатогранності розвитку у різноманітних жанрових сферах. Продовжуючи традиції минулого, в українській ансамблевій культурі значно розширилась та збагатилась не лише палітра виразових можливостей традиційних форм камерного музикування, але й активно апробуються та впроваджуються нові типи та принципи. Не є винятком й ансамблі з використанням духових інструментів, зокрема кларнета. Зберігаючи і розвиваючи традиції минулого, у ХХ ст. цей вид ансамблевої музики здобув вагомого статусу в сфері камерно-інструментальної творчості. Як доволі поширене явище в світовій музичній культурі – у творчості віденських класиків, у природній для кларнета мелодійній функції кларнета в творах композиторів доби романтизму, у новизні трактування його тембрових можливостей в музиці ХХ століття – ансамблі з участю кларнета зайняли гідне місце й в українській композиторській творчості та виконавстві.Вивчення та осмислення камерно-інструментальних жанрів ансамблевої музики з використанням духових інструментів залишається не дослідженим в українському музикознавстві. Майже не існує наукових розробок, які б окреслювали роль індивідуального темброво-виражального комплексу окремого інструмента в ансамблевій музиці. Дослідження цієї проблеми дозволить не лише визначити характер та аспекти ансамблевих темброво-акустичних співвідношень духових інструментів, але й глибше та ґрунтовніше осмислити можливості та нові виразові сегменти їх звучання, зокрема семантичні якості кларнета в музиці ХХ століття та виокремити ці властивості у національному вимірі. В українській музичній культурі минулого століття з’явилось багато сольних творів різних жанрів для кларнета, його інтенсивно використовували в різноманітних ансамблевих поєднаннях. Це викликає потребу систематизації та загальної характеристики ансамблевих структур для духових інструментів, локалізації ролі одного з найбільш цікавих з них у цій сфері – кларнета. З огляду на високий ступінь удосконалення технічно-виконавських можливостей інструмента, особливо на сучасному етапі розвитку музичної культури, постає необхідність осмислити, дослідити та узагальнити досвід світового та українського кларнетового мистецтва в аспекті значення кларнета в камерно-інструментальних жанрах, що сприятиме удосконаленню ансамблевої гри на духових інструментах, інспіруватиме до систематизації та визначення стильових виконавських орієнтирів в царині кларнетового виконавства. Актуальність теми роботи зумовлена відсутністю спеціальних теоретичних досліджень української камерно-ансамблевої композиторської творчості з використанням кларнета, а також значущістю та недослідженістю композицій українських композиторів для камерних ансамблів з участю кларнета з точки зору трактування виражальних можливостей інструмента, семантики його звучання в творах української ансамблевої музики, нерідко пов’язаної з розвитком виконавських технік, та виявів експериментувань над його звуковим потенціалом.Мета дослідження полягає в комплексному системному аналізі ансамблевих творів українських композиторів з участю кларнета в контексті дефініції звукових образносемантичних значень інструмента в різноманітних ансамблевих складах. Досягнення поставленої мети потребувало виконання наступних завдань, а саме: здійснення екскурсу в історію виникнення і вдосконалення кларнета та його використання в академічній композиторській творчості; дослідження значення функцій кларнета у позаакдемічній виконавській творчості як учасника ансамблів музичних мистецтв етнічного походження; визначення основних стильових констант творів українських композиторів в контексті жанрової семантики та індивідуалізації творчих ролей кларнета; систематизацію типів програмності ансамблевих творів з кларнетом та хронологічних періодів еволюції його використання в творчості українських композиторів і представників української діаспори. Об’єктом дослідження є камерно-ансамблева творчість українських композиторів з кларнетом. Предмет дослідження – семантичні властивості кларнетового звучання в контексті його поєднання з іншими інструментами в українській ансамблевій музиці ХХ століття. Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарній інтеграції наукових принципів музикознавства, культурології, філософії та історії музичної культури. Основними методами, застосованими в дисертації стали історико-стильовий, пошуковий, компаративний, аналітичний, музикознавчий, системно-структурний, а також використання аксіологічного підходу.

Дата реєстрації

2026-08-25

Додано/оновлено в НРАТ

2026-08-25 / 2026-09-02