Registration Number
0826U005492, PhD dissertation
Status
Доктор філософії
Date
popup.evolution
o
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Title
Standardization of approaches and improvement of osteosynthesis tactics for proximal femoral fractures
Author
Oleksandr A. Kozin,
popup.head Svitlana M. Pavlenko
popup.opponent Stanislav Y. Bondarenko
popup.opponent Fedir V. Klymovytskyi
popup.review Oleksandr V. Pelypenko
popup.review Serhii V. Kononenko
popup.rada
Poltava State Medical University
Description
Козін О.А. Стандартизація підходів та удосконалення тактики остеосинтезу переломів проксимального відділу стегнової кістки
Дисертація присвячена проблемі оптимізації результатів лікування хворих із переломами проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) шляхом анатомо-топографічного та рентгенологічного обґрунтування стандартизації діагностичних заходів та передопераційного планування хірургічних втручань, удосконалення технології комп’ютерного моделювання та аргументування обсягу функціонального режиму у післяопераційному періоді.
Виконання роботи базувалось на застосуванні кількох взаємопов’язаних досліджень: анатомічного, рентгенологічного, клінічного, біомеханічного, комп’ютерного моделювання та статистичного.
Анатомічне обстеження проводилось на 30 сухих стегнових кістках без виражених візуальних змін ПВСК, пов’язаних із деформаціями внаслідок перенесених посттравматичних або генералізованих процесів. У вибірці представлено рівну кількість (15 правих та 15 лівих стегнових кісток) без достовірного встановлення їх парності, гендерності та віку.
Вибір геометричних параметрів базувався на відповідному можливому співвідношенні до фіксуючих елементів, що використовуються при остеосинтезі фрагментів перелому даної ділянки: діаметр головки стегнової кістки (вертикальний та поперечний); діаметр шийки (вертикальний та поперечний); довжина шийки; шийково-діафізарний кут (ШДК).
Дослідження пропорційності лінійних розмірів показало, що всі лінійні розміри проксимального відділу стегнової кістки (діаметри головки, шийки та довжина шийки) висококорельовані між собою (p < 0,01). При збільшенні загального габариту кістки пропорційно зростають як діаметри головки, так і товщина та довжина шийки.
Вивчення автономності кутових параметрів чітко демонструє статистичну незалежність шийково-діафізарного кута від лінійних метричних параметрів кістки (p > 0,05). Варіабельність ШДК (118°–129°) не обумовлена абсолютними розмірами головки чи шийки.
Відсутність кореляції кутових розмірів із лінійними підтверджує необхідність індивідуальних дослідження ШДК та вибору відповідного фіксатору при виконанні остеосинтезу.
Для порівняння валідності отриманих даних було проведено дослідження рентгенограм кульшових суглобів 120 пацієнтів, віком від 21.0
до 91.0 років (середній вік - 68.68 ± 14.33 років). Окрім, обраних лінійних та кутових параметрів анатомічної ділянки додатково досліджені дані про стать, симетричність білатеральних параметрів та наявність патологічних процесів.
Даний етап дослідження продемонстрував, що виконання якісної укладки пацієнтів (код 55) досягається лише у 31,93% випадків. Комбінація відмінна (5) та добра (4) спостерігалась у 67,23% випадків. При наявності перелому проксимального відділу стегнової кістки цей показник різко зменшувався: код 55 наданий лише у 18,60% обстежень, комбінація 5 та 4 – 58,14%.
Дослідження продемонструвало переважання, як лінійних так і кутових показників геометричних параметрів чоловіків у порівнянні із жінками.
Порівняння результатів прямих вимірювань на препаратах та рентгенологічних даних пацієнтів підтвердив, що існує висока пряма кореляція між вертикальним та поперечним діаметрами головки стегнової кістки (r≈0.95), а також помірна кореляція між вертикальним розміром головки та вертикальним розміром шийки (r = 0.69, p < 0.001). Шийково-діафізарний кут демонструє незалежний характер від абсолютних лінійних розмірів шийки та головки (r близькі до нуля), що свідчить про окрему варіабельність просторової орієнтації проксимального відділу стегнової кістки.
Графіки порівняння розподілів між анатомічними та рентгенологічними вимірюваннями наочно ілюструють як ступінь збігу, так і клініко-проєкційне зміщення рентгенологічних даних.
За результатами скінченно-елементного аналізу встановлено, що довжина інтрамедулярного імпланта суттєво впливає на характер розподілу напружень у стегновій кістці. Визначався характер локалізації напружень при використанні імплантів довжиною 170, 240 та 300 мм. Визначено, що зі збільшенням довжини діафізарної частини фіксатору (до 300 мм) напруження розподіляються на значнішу частину кістки, що вказує на найбільш плавний характер силової взаємодії між імплантатом і кістковою тканиною. Тим не менш локальна концентрація в зоні імплантату сприяє підвищенню стабільності системи фіксації.
Проведений аналіз продемонстрував, що провідним чинником хірургічних та біомеханічних помилок у вигляді нестабільності виявилася невідповідність фіксуючого елемента ШДК пацієнта – 66,7% випадків. Недосконала репозиція у вигляді вкорочення вісі кінцівки зафіксована у 51,9%, а наявність діастазу між уламками — у 33,3%. Поєднання порушення ШДК та вкорочення вісі виявлено у 48,1% пацієнтів. На основі проведеного комплексного дослідження було розроблено рекомендації стандартизації діагностики та етапного лікування пацієнтів з переломами проксимального відділу стегнової кістки.
Registration Date
2026-10-22
popup.nrat_date
2026-10-22 / 2026-10-22
