Реєстраційний номер
0826U005492, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Стандартизація підходів та удосконалення тактики остеосинтезу переломів проксимального відділу стегнової кістки
Здобувач
Козін Олександр Андрійович,
Керівник Павленко Світлана Миколаївна
Опонент Бондаренко Станіслав Євгенович
Опонент Климовицький Федір Володимирович
Рецензент Пелипенко Олександр Васильович
Рецензент Кононенко Сергій Володимирович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Полтавський державний медичний університет
Опис
Козін О.А. Стандартизація підходів та удосконалення тактики остеосинтезу переломів проксимального відділу стегнової кістки
Дисертація присвячена проблемі оптимізації результатів лікування хворих із переломами проксимального відділу стегнової кістки (ПВСК) шляхом анатомо-топографічного та рентгенологічного обґрунтування стандартизації діагностичних заходів та передопераційного планування хірургічних втручань, удосконалення технології комп’ютерного моделювання та аргументування обсягу функціонального режиму у післяопераційному періоді.
Виконання роботи базувалось на застосуванні кількох взаємопов’язаних досліджень: анатомічного, рентгенологічного, клінічного, біомеханічного, комп’ютерного моделювання та статистичного.
Анатомічне обстеження проводилось на 30 сухих стегнових кістках без виражених візуальних змін ПВСК, пов’язаних із деформаціями внаслідок перенесених посттравматичних або генералізованих процесів. У вибірці представлено рівну кількість (15 правих та 15 лівих стегнових кісток) без достовірного встановлення їх парності, гендерності та віку.
Вибір геометричних параметрів базувався на відповідному можливому співвідношенні до фіксуючих елементів, що використовуються при остеосинтезі фрагментів перелому даної ділянки: діаметр головки стегнової кістки (вертикальний та поперечний); діаметр шийки (вертикальний та поперечний); довжина шийки; шийково-діафізарний кут (ШДК).
Дослідження пропорційності лінійних розмірів показало, що всі лінійні розміри проксимального відділу стегнової кістки (діаметри головки, шийки та довжина шийки) висококорельовані між собою (p < 0,01). При збільшенні загального габариту кістки пропорційно зростають як діаметри головки, так і товщина та довжина шийки.
Вивчення автономності кутових параметрів чітко демонструє статистичну незалежність шийково-діафізарного кута від лінійних метричних параметрів кістки (p > 0,05). Варіабельність ШДК (118°–129°) не обумовлена абсолютними розмірами головки чи шийки.
Відсутність кореляції кутових розмірів із лінійними підтверджує необхідність індивідуальних дослідження ШДК та вибору відповідного фіксатору при виконанні остеосинтезу.
Для порівняння валідності отриманих даних було проведено дослідження рентгенограм кульшових суглобів 120 пацієнтів, віком від 21.0
до 91.0 років (середній вік - 68.68 ± 14.33 років). Окрім, обраних лінійних та кутових параметрів анатомічної ділянки додатково досліджені дані про стать, симетричність білатеральних параметрів та наявність патологічних процесів.
Даний етап дослідження продемонстрував, що виконання якісної укладки пацієнтів (код 55) досягається лише у 31,93% випадків. Комбінація відмінна (5) та добра (4) спостерігалась у 67,23% випадків. При наявності перелому проксимального відділу стегнової кістки цей показник різко зменшувався: код 55 наданий лише у 18,60% обстежень, комбінація 5 та 4 – 58,14%.
Дослідження продемонструвало переважання, як лінійних так і кутових показників геометричних параметрів чоловіків у порівнянні із жінками.
Порівняння результатів прямих вимірювань на препаратах та рентгенологічних даних пацієнтів підтвердив, що існує висока пряма кореляція між вертикальним та поперечним діаметрами головки стегнової кістки (r≈0.95), а також помірна кореляція між вертикальним розміром головки та вертикальним розміром шийки (r = 0.69, p < 0.001). Шийково-діафізарний кут демонструє незалежний характер від абсолютних лінійних розмірів шийки та головки (r близькі до нуля), що свідчить про окрему варіабельність просторової орієнтації проксимального відділу стегнової кістки.
Графіки порівняння розподілів між анатомічними та рентгенологічними вимірюваннями наочно ілюструють як ступінь збігу, так і клініко-проєкційне зміщення рентгенологічних даних.
За результатами скінченно-елементного аналізу встановлено, що довжина інтрамедулярного імпланта суттєво впливає на характер розподілу напружень у стегновій кістці. Визначався характер локалізації напружень при використанні імплантів довжиною 170, 240 та 300 мм. Визначено, що зі збільшенням довжини діафізарної частини фіксатору (до 300 мм) напруження розподіляються на значнішу частину кістки, що вказує на найбільш плавний характер силової взаємодії між імплантатом і кістковою тканиною. Тим не менш локальна концентрація в зоні імплантату сприяє підвищенню стабільності системи фіксації.
Проведений аналіз продемонстрував, що провідним чинником хірургічних та біомеханічних помилок у вигляді нестабільності виявилася невідповідність фіксуючого елемента ШДК пацієнта – 66,7% випадків. Недосконала репозиція у вигляді вкорочення вісі кінцівки зафіксована у 51,9%, а наявність діастазу між уламками — у 33,3%. Поєднання порушення ШДК та вкорочення вісі виявлено у 48,1% пацієнтів. На основі проведеного комплексного дослідження було розроблено рекомендації стандартизації діагностики та етапного лікування пацієнтів з переломами проксимального відділу стегнової кістки.
Дата реєстрації
2026-10-22
Додано/оновлено в НРАТ
2026-10-22 / 2026-10-22
