Реєстраційний номер
0420U000179, Кандидатська дисертація
На здобуття
к.мед.н.
Дата захисту
30-10-2020
Статус
Захищена
Назва роботи
Оптимізація діагностики та лікування дисфункції ниркового трансплантату у пацієнтів з хронічною хворобою нирок V ст. з поліомавірусною інфекцією.
Здобувач
Желєзнікова Марина Олександрівна,
Керівник Андон'єва Ніна Михайлівна
Опонент Дудар Ірина Олексіївна
Опонент Більченко Олександр Вікторович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Харківський національний медичний університет
Опис
Дисертаційна робота присвячена актуальному питанню сучасної нефрології, а саме оптимізації діагностики, дослідженню зв'язку розвитку поліомавірусної інфекції з дисфункцією трансплантату та вдосконаленню ефективності лікування поліомавірусної інфекції у реципієнтів трансплантату нирки. Уперше у роботі на підставі системного підходу щодо оцінювання результатів комплексних загально-клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень набуло подальшого розвитку визначення ролі ВК та JC поліомавірусів у діагностиці та прогнозуванні дисфункції ниркового трансплантату у пацієнтів з ХХН V стадії. Вивчена частота та хронологія активізації ВК та JC поліомавірусів при різних нозологічних формах захворювання нирок, що призвели до ХХН та схеми імуносупресивної терапії. Визначено, що вид імуносупресивного препарату та цукровий діабет, як нозологічна форма основного захворювання що призвело до ХХН, є додатковими несприятливими факторами активізації поліомавірусної інфекції. Визначено вплив поліомавірусної інфекції на функціональний стан трансплантату нирки, загальноклінічні та імунологічні показники крові хворих. Удосконалено диференціальну діагностику дисфункції трансплантату нирки шляхом визначення ВК- поліомавірусу у крові та сечі. Встановлено достовірний негативний вплив ВК- поліомавірусу на функціональний стан трансплантованої нирки, а саме підвищення рівнів сечовини та креатиніну, зниження ШКФ та збільшення рівню альбумінурії. Доведено, що JC поліомавірус достовірно не впливає на функцію ниркового трансплантату, хоча активно виявляється у крові та сечі протягом першого року після трансплантації. Встановлено, що мінімізація доз імуносупресивних препаратів є ефективною стратегією лікування поліомавірусної інфекції у хворих після трансплантації нирки та проведено порівняння між двома різними схемами імуносупресивної терапії. Визначено, що конверсія з мікофенолатів на еверолімус з редукцією дози циклоспорину достовірно зменшує строк елімінації ВК-поліомавірусу з крові та сечі, що дозволяє подовжити термін виживання трансплантату нирки, покращити якість життя хворих та знизити частоту госпіталізацій пацієнтів.
Дата реєстрації
2020-11-10
Додано/оновлено в НРАТ
2026-07-01 / 2026-08-30