Реєстраційний номер
0421U100915, Кандидатська дисертація
На здобуття
Кандидат психологічних наук
Дата захисту
16-03-2021
Статус
Захищена
Назва роботи
Психологічні особливості формування здатності до комунікативної взаємодії у дітей з порушеннями спілкування.
Здобувач
Цимбаленко Олена Олександрівна,
Керівник Кондратенко Лариса Олександрівна
Опонент Душка Алла Луківна
Опонент Вус Віктор Ілларіонович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Інститут психології імені Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України
Опис
Робота присвячена пошуку чинників, що здатні сприяти розвитку комунікативної взаємодії у дітей з порушеннями спілкування, а також шляхів психолого-педагогічної корекції з метою формування здатності до комунікативної взаємодії у дітей з порушеннями спілкування.
У роботі проведено аналіз та порівняння найбільш відомих успішних моделей психолого-педагогічного втручання, що застосовували до дітей з порушеннями розвитку, зокрема з порушеннями спілкування, видатні педагоги та психологи. Визначено, що незважаючи на різні психологічні та педагогічні методи, спільною рисою усіх цих втручань була зміна сімейної моделі та усталення авторитету батьків та/або дорослих, що є найближчим колом дитини, і які змогли набути авторитету у дитини з порушенням спілкування та утвердитись як її референтні особи.
Запропоновано методику психолого-педагогічної корекційної роботи, спрямовану на формування комунікативної взаємодії у дітей з порушеннями спілкування. Методика передбачає використання певної моделі поведінки дорослих, що оточують дитину, для формування у неї мотивації та здатності до комунікативної взаємодії. Запропонована модель поведінки спрямована на залучення дитини в емоційно значущої взаємодії, формування авторитету значущого дорослого та становлення його як референтної особи для дитини з порушеннями спілкування. Для підтвердження ефективності даної методики було проведено експериментальне дослідження. Результати експерименту свідчать про численні позитивні зміни, що відбулися в поведінці та розвитку дітей за період експериментального втручання, що підтверджено результатами структурованого спостереження і тестами АТЕС. Шляхом структурованого спостереження виявлено, що в результаті експериментального втручання якісно змінилися моделі взаємодії у дітей: зросла кількість епізодів активної взаємодії і знизилася кількість епізодів взаємодії під тиском. У результаті втручання частина дітей почали ініціювати взаємодію, чого на момент первинного спостереження не відбувалося. За результатами тестування АТЕС можна відзначити значне зниження балів за всіма категоріями питань, зокрема в розділах «Мова/комунікативні навички» і «Соціалізація», які були пріоритетними для нас в цьому дослідженні. Такий результат свідчить про значний прогрес у дітей і ефективність запропонованої методики.
Дата реєстрації
2021-04-14
Додано/оновлено в НРАТ
2021-04-14 / 2026-06-30