Реєстраційний номер
0518U000230, Докторська дисертація
На здобуття
д.філос.н.
Дата захисту
10-10-2018
Статус
Захищена
Назва роботи
Євхаристійна антропологія: критичний аналіз
Здобувач
Філоненко Олександр Семенович,
Керівник Білик Ярослав Михайлович
Керівник Білик Ярослав Михайлович
Опонент Саух Петро Юрієвич
Опонент Саух Петро Юрієвич
Опонент Голубович Інна Володимирівна
Опонент Голубович Інна Володимирівна
Опонент Шкіль Світлана Олександрівна
Опонент Шкіль Світлана Олександрівна
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
Опис
У дисертації вперше у вітчизняному богослов'ї і релігієзнавстві представлена євхаристійна антропологія як новий напрям у філософській та богословській антропології, що досліджує практики подяки як визнання Іншого і шляхи реалізації людської гідності після практик розлюднення в антропологічній катастрофі ХХ століття. Актуальність євхаристійної антропології визначено в контексті повернення Реальності, Суб'єкта і Священного після їх виключення з філософського поля модерної і постмодерної думки; а саме це повернення описано як присутність Іншого. Дослідження антропологічних вимірів цієї присутності, обумовлене ставленням до етичної вимоги Е. Левінаса й естетичної пропозиції Ж. - Л. Маріона, веде до євхаристійної антропології з її концептуальним каркасом. У центрі аналізу перебуває зустріч з Іншим (з Богом і з людиною), яка визначає шляхи суб'єктивації через роботу вдячності. Автор окреслює взаємодію між філософським і богословським контекстами євхаристійної антропології, звертаючись до православної релігійної і філософської традиції (С. Франк, отець П. Флоренський, митрополит Сурозький Антоній та ін.). Інструменти євхаристійної антропології, що описують людину і шлях її виховання (педагогічна антропологія) в сучасній культурі присутності, розвиваються поза модерністською і постмодерністською мовами; цей інструментарій розвивається в орієнтації на можливості теоестетики, теодрами і теологіки Г. У. фон Бальтазара. Автор розвиває антропологічну мову, чутливу до богослов'я і педагогіки, що дозволяє описати шляхи подолання постідеологічної кризи через практики вдячності; свідок як протагоніст культури присутності постає як гімнограф, оповідач і садівник. Євхаристійна антропологія представляє форму філософії та богослов'я свідчення в українському контексті, в якому формується нова богословська дисциплінарна матриця після тривалого періоду домінування філософії підозри.
Дата реєстрації
2018-10-22
Додано/оновлено в НРАТ
2020-07-03 / 2026-06-30