Реєстраційний номер
0824U000058, Дисертація доктора філософії
На здобуття
Доктор філософії
Дата захисту
30-01-2024
Статус
Запланована
Чому дисертація має статус "Запланована"?
Назва роботи
Діагностика і лікування ушкоджень великого грудного м’яза та їх наслідків.
Здобувач
Кулик Юрій Анатолійович,
Керівник Поляченко Юрій Володимирович
Опонент Безсмертний Юрій Олексійович
Опонент Бурʼянов Олександр Анатолійович
Рецензент Рой Ірина Володимирівна
Рецензент Блонський Роман Іванович
Установа, організація, у вченій раді якої відбудеться/відбувся захист
Державна установа "Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України"
Опис
Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуального наукового завдання травматології та ортопедії – покращення результатів лікування хворих з ушкодженням великого грудного м’яза (ВГМ) шляхом вдосконалення клініко-інструментальної діагностики, розробки диференційованої тактики лікування та реабілітації гострих і застарілих розривів ВГМ й визначення якості відновлення його після хірургічного лікування.
Ушкодження ВГМ частіше за все виникає у спортсменів, які займаються швидкісними силовими видами спорту та людей які виконують важку працю. Найчастіше розриви грудного м’яза зустрічаються у віці від 20 до 40 років, переважно у чоловіків працездатного віку та потребують максимального відновлення після травми.
Робота побудована на основі аналізу результатів обстеження та лікування 84 хворих з ушкодженням ВГМ, яким проведено хірургічне лікування.
Під час виконання роботи, було проаналізовано клінічні дані, дані протоколів хірургічних втручань, результати ультразвукової діагностики (УЗД), магнітно-резонансної томографії (МРТ), електроміографічних (ЕМГ) досліджень.
Оцінку плечового суглоба, а саме функціонального стану ВГМ проводили за шкалами Quick DASH, The Score and Subjective Evaluation by Patients with a Pectoral Major Tear (SEPPMT) та American Shoulder and Elbow Surgeons (ASES) до операції, через 6 та 12 міс після операції.
У біомеханічному експерименті на основі дослідження гістерезису електроміографічної активності м’язів плечового поясу обох рук при статичному та динамічному навантаженні, ми виявили суттєві відмінності показників гістерезису електроміографії здорового і ушкодженого великого грудного м’яза. При дослідженні ушкодженого м’яза виявлено дуже низький рівень гістерезису на тлі низького рівня електроміографічної активності ~4 % максимального довільного скорочення (MVC), при не значному зростанні активності в тесті з рухомою рейкою та практично відсутній гістерезис на фоні низької активності ~6 % MVC. Порівнюючи групи здорових добровольців та групи пацієнтів через 12 (±3,9) місяців після хірургічного лікування великого грудного м’яза, ми не виявили статистично значущого впливу фактору групи добровольців на відповідну точність виконання механічного завдання (DF=1, F=0.001, p=0.982), що свідчить про повне відновлення функції і користь хірургічного та реабілітаційного лікування.
Для діагностики ушкодження ВГМ 100 % чутливого та специфічного тесту ми не виявили. Запропонований нами клінічний тест визначення товщини зони сухожильно-м’язового переходу для експрес діагностики ушкодження ВГМ має високу чутливість – 95,1 %, специфічність – 80 %. Прямі УЗД ознаки ушкодження великого грудного м’яза мали чутливість – 93,7 %, специфічність – 83,3 %. МРТ мала дещо меншу чутливість, та склала 88,0 %, і таку ж специфічність 80,0 % як УЗД.
Розроблено методику визначення ізометричної сили внутрішньої ротації для оцінки функції великого грудного м’яза, до та після лікування і виявлено, що при повному відриві м’яза втрата сили внутрішньої ротації домінантної кінцівки становить 32,6±3,17 %, не домінантної 28,2±3,54 % (p<0,05).
Розроблено схему реабілітації при свіжих і застарілих ушкодженнях великого грудного м’яза, яка дала можливість виконувати ранню рухову реабілітацію у плечовому суглобі та зменшення терміну відновлювального лікування.
При порівнянні результатів лікування гострих та застарілих ушкоджень ВГМ за шкалами Quick DASH, SEPPMT та ASES до операції група пацієнтів з гострим ушкодженням мала гірший результат чим застарілі ушкодження (p < 0,001). Через 6 місяців після хірургічного лікування група пацієнтів з гострим ушкодженням мали достовірно нижчі показники шкал у порівнянні з групою застарілого ушкодження. Через 12 місяців після хірургічного лікування група пацієнтів з гострим ушкодженням мали достовірно вищі показники шкал у порівнянні з групою застарілого ушкодження (p<0,001), проте відповідали відмінним та добрим результатам.
Дата реєстрації
2024-01-03
Додано/оновлено в НРАТ
2024-01-03 / 2026-07-01
