Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U001044, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 16-04-2026 Статус Захищена Назва роботи Психологічні умови подолання агресії фруструючою особистістю Здобувач Герасимчук Оксана Миколаївна, Керівник Лисянська Таїсія Миколаївна Опонент Столярчук Олеся Анатоліївна Опонент Заушнікова Марина Юріївна Рецензент Вольнова Леся Миколаївна Рецензент Попелюшко Роман Павлович Опис Дисертацію присвячено комплексному дослідженню проблеми подолання агресії у дорослих осіб, що перебувають у стані фрустрації, теоретичному обґрунтуванню та емпіричній верифікації психологічних умов трансформації деструктивної поведінки у конструктивну активність. У науковій праці увагу зосереджено на вивченні специфіки прояву агресивних реакцій у віковій групі 33-52 роки, аналізі чинників виникнення фрустрації в умовах соціальної нестабільності та розробці інтегративної програми психокорекції, спрямованої на розвиток саморегуляції, емоційного інтелекту та навичок сублімації агресивної енергії у конструктивну. Актуальність теми дослідження полягає у необхідності розв’язання суперечності між зростанням рівня психоемоційного напруження населення в умовах воєнного стану та недостатньою ефективністю існуючих мономодальних методів корекції. Сучасні виклики вимагають переосмислення підходів до роботи з агресією не як з феноменом, що підлягає виключно пригніченню, а як з енергетичним ресурсом, що потребує перенаправлення. Актуальність дослідження диктується дефіцитом верифікованих інструментів стабілізації фруструючої особистості. Створення прикладного алгоритму втручання дозволяє змістити фокус із випадкових реакцій на системне керування станом. Це необхідно для відновлення емоційного контролю суб’єкта та підвищення результативності його контактів із соціальним середовищем. Окреслене наукове дослідження визначається загальною спрямованістю сучасної психологічної науки на пошук інтегративних механізмів відновлення психічного здоров’я та адаптації особистості до кризових умов життєдіяльності. Матеріалом дослідження стали результати емпіричного вивчення 158 респондентів віком від 33 до 52 років, отримані за допомогою психодіагностичного комплексу, що включав авторський «Експрес- опитувальник рівня особистісної фрустрації та її чинників», стандартизовані методики вивчення агресивної поведінки, фрустраційних реакцій, самооцінки психічних станів та рівня самоактуалізації. Емпірична база дозволила виявити кореляційні зв’язки між внутрішніми станами та зовнішніми поведінковими проявами. В основу дослідження покладено інтегративний підхід, що синтезує концептуальні положення когнітивно-поведінкової терапії, гуманістичної психології та тілесно-орієнтованих практик. Така методологічна синергія уможливила перехід від лінійної фіксації проявів агресії до цілісного розуміння генезису та механізмів закріплення дезадаптивних патернів у структурі особистості. Визначення агресії як пластичного процесу дозволило обґрунтувати можливість її цілеспрямованої модифікації через комплексне втручання. Алгоритм подолання агресивності передбачає послідовний перехід від раціональної реструктуризації досвіду до фізичного відреагування накопиченої напруги, що забезпечує остаточну сублімацію деструктивного потенціалу в ресурсні та соціально значущі форми активності. Здійснено теоретичний аналіз феномену агресії в межах психоаналітичного (З. Фройд, Е. Фромм), фрустраційного (Дж. Доллард, Н. Міллер, Л. Берковіц), біхевіорального (А. Бандура, А. Басс) та гуманістичного (К. Роджерс, А. Маслоу) підходів. Визначено, що агресія фруструючої особистості є складним утворенням, детермінованим низкою чинників: біологічних (нейрофізіологічні особливості), індивідуально-психологічних (низька самооцінка, емоційна нестійкість, локус контролю – Х. Хекхаузен, Р. Берон) та соціально-ситуативних (стиль виховання, вплив оточення – Д. Річардсон). Розкрито методичні засади та результати діагностики. Емпірично встановлено, що у віковій групі 33-52 роки переважають вербальна агресія та роздратування на тлі стримування фізичних проявів. Статистично підтверджена зворотна залежність між показниками фрустрації, ригідності та здатністю до саморозуміння вказує на механізм обмеження рефлексивних ресурсів особистості. Висока емоційна напруга у поєднанні з жорсткістю когнітивних установок ускладнює процес об'єктивної ідентифікації власних станів, що обмежує можливість вибору адаптивних стратегій подолання труднощів. У такому стані дефіцит самоаналізу зумовлює вибір реактивних (агресивних) форм поведінки, оскільки особистість стає неспроможною до вчасної когнітивної переоцінки фруструючого чинника та пошуку альтернативних шляхів досягнення мети. Детальний кореляційний аналіз емпіричних даних дозволив виявити специфічний симптомокомплекс внутрішнього конфлікту у досліджуваної групи. Зокрема, встановлено статистично значущий позитивний зв’язок між рівнем фрустрації та ціннісними орієнтаціями, що свідчить про те, що джерелом напруження часто стають високі моральні стандарти, які вступають у протиріччя з реальністю. Водночас виявлено, що фізична агресія має обернену кореляцію із саморозумінням та відчуттям провини, що підтверджує функціонування цих психологічних феноменів як внутрішніх стримуючих факторів, які блокують відкриті прояви агресії, перенаправляючи їх у площину аутоагресії або пасивного опору. Дата реєстрації 2026-04-15 Додано в НРАТ 2026-04-15 Закрити