Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U001045, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 17-04-2026 Статус Захищена Назва роботи Психологічні особливості життєстійкості у дорослому віці у кризових ситуаціях Здобувач Корнєва Аліна Валентинівна, Керівник Ширяєва Людмила Миколаївна Опонент Руденко Оксана Володимирівна Опонент Хохліна Олена Петрівна Рецензент Бігун Неля Іванівна Рецензент Вольнова Леся Миколаївна Опис Дисертація присвячена теоретико-емпіричному дослідженню психологічних особливостей життєстійкості особистості в дорослому віці та шляхів її розвитку в контексті кризових ситуацій. Процес формування та вияву життєстійкості розглядається як багатогранний феномен, що розкривається через взаємодію внутрішніх переконань, стратегій подолання та зовнішніх викликів. Дослідження сутності цього поняття з різних наукових позицій, що включають аналіз вітчизняних та зарубіжних джерел, дозволило визначити зміст та структуру життєстійкості, виокремити її ключові психологічні детермінанти та обґрунтувати етапи її розвитку через спеціально організовану психологічну роботу. Теоретична частина дослідження ґрунтується на системному аналізі наукових доробків у галузі психології особистості, психології розвитку дорослих, психології стресу та подолання. Проаналізовано основні теоретичні підходи (психоаналітичний, гуманістичний, когнітивно-поведінковий, екзистенційний та соціокультурний), що дало змогу виокремити та узагальнити психологічні детермінанти життєстійкості. Зазначено, що дорослий вік є особливим періодом у житті людини, коли особистість досягає піку професійної та соціальної відповідальності, стикається з нормативними кризами (середнього віку) та ненормативними кризовими ситуаціями (втрати, зміни, соціальні потрясіння). Цей етап життя не проходить без труднощів, а успішність їх подолання залежить від наявності стійких психологічних ресурсів. Переживаючи кризи, доросла людина опиняється перед необхідністю зберегти внутрішню рівновагу, знову знайти сенс та обирати адаптивні шляхи функціонування у новій реальності. Саме життєстійкість як інтегральний ресурс дозволяє трансформувати цей досвід, спрямовуючи його в русло особистісного зростання. Проаналізовано змістовий контекст життєстійкості (hardiness) та сформульовано її визначення. Це поняття розглядається як динамічна система особистісних переконань, що складається з трьох взаємопов'язаних компонентів: залученість (здатність бути включеним у життєві події та знаходити в них сенс), контроль (переконання у власній здатності впливати на хід подій) та виклик (прийняття ризику) (сприйняття змін та труднощів як природної можливості для розвитку). Ґрунтуючись на поглиблених знаннях про зміст та структуру життєстійкості, було теоретично обґрунтовано її прямий зв'язок із типами копінг-стратегій подолання стресу. Конструктивна система переконань, що становить життєстійкість, виступає детермінантою вибору адаптивних стратегій, орієнтованих на проблему та емоції, тоді як її дефіцит веде до домінування стратегій уникнення. Проведено емпіричне дослідження, враховуючи особливості прояву життєстійкості у дорослому віці. У ході констатувального експерименту обґрунтовано складові життєстійкості (когнітивна, емоційна, мотиваційна та соціальна), а також критерії їх визначення. Так, високий рівень життєстійкості виявляється у дорослих зі сформованою цілісною системою життєстійких переконань; глибокою смисловою залученістю у різні сфери життя; вираженим внутрішнім локусом контролю та високою самоефективністю; здатністю сприймати труднощі як виклик для розвитку; регулярним використанням проблемно-орієнтованих стратегій та стратегій пошуку соціальної підтримки. Дорослі із середнім рівнем характеризуються ситуативною залученістю та контролем; їх впевненість може знижуватися під сильним тиском; вони можуть використовувати як конструктивні, так і ухильні стратегії залежно від контексту, а виклик часто сприймається з тривогою. Низький рівень життєстійкості відзначається в осіб із відчуттям беззмістовності, зовнішнім локусом контролю, сприйняттям змін як загрози та домінуванням стратегій уникнення (заперечення, поведінкове або когнітивне відволікання). Результати констатувального експерименту засвідчили, що рівень життєстійкості дорослих статистично значуще пов’язаний із вибором певних копінг-стратегій, а також залежить від наявності соціальної підтримки, попереднього досвіду подолання труднощів та загальної емоційної стабільності. Кореляційний аналіз даних дав можливість прослідкувати силу та спрямованість взаємозв’язків між компонентами життєстійкості та стратегіями подолання. Так, між компонентом «контроль» та проблемно-орієнтованими копінг-стратегіями виявлено сильний позитивний зв'язок. Це вказує на те, що дорослі з високою вірою у власну здатність впливати на події значно частіше діють активно, планують та вирішують проблеми. Помірний позитивний зв'язок виявлено між «залученістю» та стратегіями пошуку соціальної підтримки. Особи, які бачать сенс у своїй діяльності та стосунках, частіше звертаються за допомогою та розділяють свій досвід з іншими. Компонент «виклик» показав помірний негативний зв'язок із стратегіями уникнення. Дорослі, які сприймають зміни як можливість, рідше вдаються до заперечення або втечі від проблем. Дата реєстрації 2026-04-15 Додано в НРАТ 2026-04-15 Закрити