Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0826U001179, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 01-05-2026 Статус Запланована Назва роботи Вдосконалення лікування спондилолістезів поперекового відділу хребта з нейрокомпресійними розладами Здобувач Стогній Артем Володимирович, Керівник П’ятикоп Володимир Олександрович Опонент Потапов Олександр Олександрович Опонент Педаченко Юрій Євгенович Опонент Попов Андрій Іванович Рецензент Літовченко Тетяна Анатоліївна Опис Актуальність проблеми оперативного лікування дегенеративного спондилолістезу визначається патогенетичним поєднанням сегментарної нестабільності, звуження хребтового каналу, стенозу міжхребцевих отворів, порушення локального та глобального сагітального балансу, і як наслідок - прогресування неврологічних розладів. Метою дослідження було підвищення ефективності лікування спондилолістезів поперекового відділу хребта з нейрокомпресійними розладами шляхом впровадження малоінвазивної задньої міжтілової стабілізації з можливістю одномоментної дистракції та редукції аксіальної трансляції з використанням титанових кейджів, що дистрагуються in situ, у поєднанні з транспедикулярним металоспондилодезом. У клінічну частину включено 24 пацієнтів із дегенеративним поперековим спондилолістезом і нейрокомпресійними розладами, які проходили стаціонарне лікування у 2017–2024 роках. Серед них 18 жінок і 6 чоловіків віком від 32 до 68 років; медіана та міжквартильний розмах віку становила 56 [50; 65] років. Пацієнтів розподілено на три групи: основну (n=5), у якій використовували авторський спосіб малоінвазивної задньої міжтілової стабілізації хребців із дистракційним кейджем; групу порівняння (n=11), у якій застосовували стандартний мінімально інвазивний задній міжтіловий спондилодез поперекового відділу хребта (MIS-PLIF); контрольну (n=8), у якій було використано інші методи міжтілового спондилодезу. Клініко-інструментальна програма дослідження охоплювала нейрохірургічне та загальноклінічне обстеження, рентгенографію, комп’ютерну та магнітно-резонансну томографію, оцінку вираженості болю за візуально-аналоговою шкалою (VAS), визначення індексу неповносправності Освестрі (ODI), а також рентгенометричне визначення pelvic incidence, pelvic tilt, sacral slope, sagittal vertical axis, загального та сегментарного лордозу, висоти міжхребцевого простору і ступеня зміщення хребця. Окремий блок становило біомеханічне моделювання методом скінченних елементів на моделі L3–S1, за допомогою якого оцінювали особливості розподілу напружень у задній інструментації та міжтіловій опорі. У доопераційному періоді медіана больового синдрому становила 8 балів за VAS, а індексу ODI — 48, тривалість клінічних симптомів досягала 24 місяців. Найчастіше уражувався рівень L4–L5 — у 66,7 % випадків, тоді як частка уражень на рівні L5–S1 становила 33,3 %. За класифікацією Meyerding І ступінь лістезу виявлено у 54,2 % пацієнтів, ІІ ступінь — у 37,5 %, ІІІ ступінь — у 8,3 %. Клінічно у більшості пацієнтів спостерігалося поєднання радикулярного больового синдрому, нейрогенної переміжної кульгавості, сегментарних чутливих порушень та периферичного парезу 3–4 бали за шкалою Медичної дослідницької ради (MRC). Біомеханічна частина роботи дала змогу обґрунтувати доцільність застосування дистракційного кейджа як активної передньої опори при задньому міжтіловому спондилодезі. Встановлено, що використання нового кейджа не спричиняє критичного збільшення навантаження на замикальні пластинки порівняно зі стандартною поліефірефіркетоновою (PEEK) опорою. На підставі клінічних, рентгенометричних і біомеханічних даних розроблено авторський спосіб малоінвазивної задньої міжтілової стабілізації хребців із використанням титанового дистракційного кейджа, що дозволило поєднати в собі реконструктивний потенціал міжтілової стабілізації з перевагами малоінвазивного доступу. Клінічна апробація авторського способу продемонструвала його переваги за низкою інтраопераційних і ранніх післяопераційних показників. Також біло прийнято до уваги зміну рентгенометричних параметрів після операції – а саме біомеханічно значущу реконструкцію сегмента. Оцінка профілю безпеки запропонованого способу показало мінімальну кількість інтра- та післяопераційних ускладнень в основній групі. У дисертаційній роботі на підставі клінічних, рентгенометричних, біомеханічних даних обґрунтовано концепцію реконструктивно-орієнтованої малоінвазивної задньої міжтілової стабілізації за дегенеративного поперекового спондилолістезу. Доведено взаємозв’язок між вираженістю неврологічних порушень, ступенем стенозу хребтового каналу, рентгенометричними характеристиками ураженого сегмента. Доведено, що реконструктивний малоінвазивний підхід, асоціюється зі зменшенням операційної травматичності та покращенням ранніх клінічних результатів, покращенням неврологічного статусу та функціональних результатів лікування. Показано, що оцінювання ефективності оперативного втручання має ґрунтуватися на інтегральному аналізі клінічних, неврологічних, рентгенометричних і біомеханічних критеріїв, а не лише на технічних характеристиках виконаної стабілізації. Таким чином, наукова новизна роботи полягає у обґрунтуванні клінічної та біомеханічної концепції реконструкції хребтового рухового сегмента як визначального чинника підвищення ефективності хірургічного лікування дегенеративного поперекового спондилолістезу. Дата реєстрації 2026-04-25 Додано в НРАТ 2026-04-25 Закрити