Search academic texts

Information × Registration Number 2021U000112, Article popup.category Title UNITY OF SPIRITUAL AND PHYSICAL AS THE BASIS OF HEALTH CULTURE popup.author ЛАВРОВА Лариса ВасилівнаСАВЧЕНКО Вікторія АнатоліївнаКУЦИЙ Андрій МиколайовичLAVROVA LarysaSAVCHENKO VictoriaKUTSIY Andriy popup.publication 01-01-1970 popup.source_user Вісник Дніпровської академії неперервної освіти, Серія: «Філософія. Педагогіка» №1(1) 2021 popup.source https://visnuk.dano.dp.ua/index.php/pp/article/view/4/15 popup.publisher Комунальний заклад вищої освіти «Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради» Description Проблема співвідношення духовного і тілесного в людині завжди була важливим предметом філософського дослідження. Основним напрямом генезису розуміння проблеми слід вважати постійне посилення поглядів щодо нерозривного взаємозв’язку тілесного і духовного в людині. У межах постмодерністського дискурсу традиційні форми зв’язку людського духу і тіла зазнають деконструкції, і визнання їх єдності поєднується з акцентуванням відмінностей, як це було й раніше, хоча й не в межах догматичної методології. Сучасна методологія дослідження вимагає чіткої конкретизації логіки сучасної філософії щодо виокремлення та співвідношення духу і тіла людини, насамперед на основі синергетичних та екзистенціалістських підходів, і на цій основі здійснює опис та системний аналіз цих феноменів. Найважливішою з методологічної точки зору при аналізі взаємовідношення духу і тіла людини з погляду культури здоров’я є орієнтація на виявлення передумов цілісності особистості, які, власне, визначають її потенціал для здорового розвитку та розкриття власного потенціалу духовного і тілесного здоров’я. У сучасній філософській літературі домінує розуміння вирішальної ролі духовної складової людської природи як діалектики душі й тіла, внаслідок чого відбувається формування низки факторів її розвитку, включаючи культуру здоров’я. При цьому тілесний фактор розглядається як пов’язаний з людським суспільством і природними зв’язками, які загалом визначають вплив фізичних факторів на розвиток людини. Загальновизнаним вважається, що саме суперечливий розвиток людини і суспільства загалом, що випливає з суперечливого характеру взаємодії між «тілом і душею», «соціальним та природним», визначає фактичні чинники розвитку людини та її культури здоров’я. У межах дихотомії духовного і фізичного, природного і соціального походження можна фактично виявити цілісність особи на будь-якому рівні. Взаємодія духовно-психічного і тілесно-природного елементів й утворює одну специфічну якість, яка характеризує людину як цілісність, проте зміни цілісності не означають досягнення досконалості. Екзистенційне розуміння духовно-тілесної цілісності людини випливає з того, що саме життя є первинною реальністю, органічною тілесною цілісністю і духовним виміром людини. Духовна цілісність людського буття призводить до переваги єдності душі й тіла над їх відмінністю в результаті підпорядкування тіла духовним цілям життя. У межах культури здоров’я це означає цілісність здоров’я на основі домінування цінностей духовного здоров’я. popup.nrat_date 2022-11-15 Close