Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2120U000785, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Стаття, Опубліковано Назва роботи Мінеральні в’яжучі та бетони на основі техногенних відходів Автор Haqverdieva TahiraAkhmednabiev RasulBondar LyudmylaPopovich NataliiaHaqverdieva TahiraAkhmednabiev RasulBondar LyudmylaPopovich Nataliia Дата публікації 30-12-2020 Постачальник інформації Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Першоджерело https://journals.nupp.edu.ua/znp/article/view/2345 Видання National University «Yuri Kondratyuk Poltava Polytechnic» Опис Розроблено склади лужно-мінеральних в’яжучих на основі відходів глиноземного виробництва із застосуванням фізико-хімічних методів дослідження. Вивчено процеси твердіння лужно-мінеральних в’яжучих і бетонів на їх основі. Установлено, що просочення гарячим розчином CaCl2 прискорюють термін твердіння. Визначено, що умови твердіння істотно впливають на фізико-механічні властивості й формування структури лужно-мінеральних в’яжучих і бетонів. Доведено, що лужно-мінеральні в’яжучі на основі алюмосилікатних відходів тверднуть у різних умовах. Продуктом їхньої взаємодії є високоміцні, довговічні та водостійкі алюмосилікати, гідросилікати і гідроалюмосилікати. Приготовлено суміші з різним співвідношенням в’яжучого й заповнювача (від 5:1 до 1:5), виготовлено зразки й після термічної обробки виконано випробування за стандартною методикою. Результати випробувань підтвердили, що розроблені в’яжучі дозволяють одержати дрібнозернисті бетони  із середньою густиною в сухому стані 1815 – 2311 кг/м3, межею міцності при стисненні 15 – 28 МПа. Досліджено властивості золошлаків котлів із циркуляційним киплячим шаром. Установлено, що при твердненні цементно-золошлакових смішей протягом 60 діб не утворюються шкідливі новоутворення типу гідроалюмосульфатів кальцію. У дослідженнях використовували портландцемент ППС 500 Н, пісок з модулем тонкості М = 1,05, гранітний щебінь фракцій 5 – 10 мм, пластифікатор «Fluid Premia-196». Дослідження здійснювалися з використанням математичного планування експерименту. При вивченні стійкості до замерзання-відтавання застосовували дилатометричний метод, а для  критерію пористості – водопоглинення у вакуумній камері. Зазначено, що зі збільшенням ступеня заміщення піску золошлаками міцність бетону знижується на 3 –10% порівняно з бетонами, що не містять шлаку. У результаті досліджень визначено оптимальні важкі бетонні композиції із застосуванням золошлаків ТЕС.   Додано в НРАТ 2026-04-19 Закрити