Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 2125U004312, Матеріали видань та локальних репозитаріїв Категорія Стаття Назва роботи Конституційний статус політичного режиму: модальний підхід Constitutional status of the political regime: a modal approach Автор Сухонос Володимир ВікторовичСухонос Віктор ВолодимировичSukhonos Volodymyr ViktorovychSukhonos Viktor Volodymyrovych Дата публікації 01-01-2025 Постачальник інформації Сумський державний університет Першоджерело https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/101020 Видання Ужгородський національний університет Опис Стаття присвячена проблематиці конституційному статусу політичного режиму, який конкретизується крізь призму модального підходу. При цьому, оскільки аналіз фундаментальних принципів формування та функціонування державної влади неминуче піднімає питання політичного режиму – категорії, визначення якої, як і пошук критеріїв, котрі могли б бути покладені в основу її диференціації, є, мабуть, одним із найбільш неоднозначних питань в сучасному державознавстві. Отже, метою цієї статті є дослідження конституційного статусу політичних режимів за їх модальним виміром. У статті обґрунтовано, що політичний механізм організації суспільства, втілюючись у певній сукупності способів реалізації державної влади, об’єктивується у політичному режимі. З’ясовано, що детальний аналіз конституції (не кажучи вже про все конституційне законодавство) дозволяють нам стверджувати про помилковість позиції щодо неможливості встановлення політичного режиму шляхом аналізу змісту конституційного регулювання, а тому політичний режим має залишатися одним з елементів форми правління. Доведено, що авторитарне забарвлення російська конституція мала ще від самого початку свого існування. При цьому відзначається, що демократичний і тоталітарний режими знають два способи свого конституювання: непрямий і прямий, за якого конституція країни прямо закріплює положення про «демократичний» або «тоталітарний» характер держави. Стаття містить висновок про те, що наприкінці III – початку V декади XX ст. відбувавсь потужний сплеск тоталітарної проблематики, ядром якого стала «Доктрина фашизму» Б. Муссоліні. Наголошується, що здійснене радянською державою половинчастого октроювання, яке поєднало елементи демократії та авторитаризму, дозволяє нам зробити висновок про ліберальний характер радянської держави доби пізньої Перебудови. З’ясовано, що оскільки авторитаризм являє собою доктринальну категорію, яка ніколи не мала легального характеру, то жодна держава ніколи не проголошувала себе авторитарною. Проте, оскільки характерною рисою авторитаризму є диктатура, то її запозичення як легальної категорії є притаманним для соціалістичних країн, зокрема, СРСР. Практична цінність роботи полягає в остаточному затвердженні триєдиного підходу до форми правління, за якого навіть конституційна юриспруденція буде визнавати формальний характер політичного режиму. The article is devoted to the issue of the constitutional status of a political regime, which is specified through the prism of a modal approach. At the same time, since the analysis of the fundamental principles of the formation and functioning of state power inevitably raises the question of a political regime – a category, the definition of which, as well as the search for criteria that could be the basis for its differentiation, is perhaps one of the most ambiguous issues in modern political science. Thus, the purpose of this article is to study the constitutional status of political regimes in their modal dimension. The article substantiates that the political mechanism of organizing society, embodied in a certain set of ways of implementing state power, is objectified in the political regime. It is found out that a detailed analysis of the constitution (not to mention all constitutional legislation) allows us to assert the fallacy of the position regarding the impossibility of establishing a political regime by analyzing the content of constitutional regulation, and therefore the political regime should remain one of the elements of the form of government. It is proved that the Russian constitution had an authoritarian color from the very beginning of its existence. At the same time, it is noted that democratic and totalitarian regimes know two ways of their constitution: indirect and direct, in which the country’s constitution directly enshrines the provisions on the «democratic» or «totalitarian» nature of the state. The article concludes that at the end of the 3rd – beginning of the 5th decade of the 20th century. there was a powerful surge of totalitarian issues, the core of which was B. Mussolini’s «Doctrine of Fascism». It is emphasized that the half-hearted imposition carried out by the Soviet state, which combined elements of democracy and authoritarianism, allows us to conclude about the liberal nature of the Soviet state of the late Perestroika era. It is found out that since authoritarianism is a doctrinal category that never had a legal character, no state has ever declared itself authoritarian. However, since a characteristic feature of authoritarianism is dictatorship, its borrowing as a legal category is inherent in socialist countries, in particular, the USSR. The practical value of the work lies in the final approval of a triune approach to the form of government, under which even constitutional jurisprudence will recognize th e formal nature of the political regime. Додано в НРАТ 2026-04-17 Закрити