Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0214U002305, 0113U002315 , Науково-дослідна робота Назва роботи Вивчення молекулярно-генетичних механізмів формування резистентності до терапії інгібіторами тирозинкіназ у хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію для обґрунтування шляхів її подолання Назва етапу роботи Керівник роботи Дягіль Ірина Сергіївна, Мінченко Жанна Миколаївна, Дата реєстрації 28-01-2014 Організація виконавець Державна установа "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" Опис етапу Об'єкт дослідження - хворі на хронічну мієлоїдну лейкемію, первинно резистентні до терапії інгібіторами тирозинкіназ. Мета роботи - визначити особливості клінічного перебігу захворювання та цитогенетичні, молекулярно-генетичні, морфофункціональні, імуногенетичні характеристики пухлинного клону у хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію, первинно резистентних до лікування інгібіторами тирозинкіназ. Методи дослідження - гематологічні, цитогенетичні, молекулярно-генетичні, імуногенетичні, культуральні та статистичні. Результати досліджень. Обстежено 56 хворих на ХМЛ, первинно резистентних до терапії иматинібом. Серед обстежених хворих на ХМЛ 3 особи були постраждалими внаслідок аварії на ЧАЕС. Встановлено, в досліджуваній групі пацієнтів з ХМЛ, первинно резистентних до терапії іматинібом, у більшості хворих в процесі лікування іматинібом на 6-й місяць прийому було отримано повну гематологічну відповідь, але рівень клітин з транслокацією t(9;22) зберігався від 95 до 100 %. Визначено, що у 10 % обстежених пацієнтів цієї групи крім специфічної транслокації t(9;22), реєструвалися додаткові клональні перебудови, а у 7 % пацієнтів виявлялася додаткова Ph-хромосома. Показано, що у хворих на ХМЛ, первинно резистентних до терапії іматинібом, переважали мутації, які обумовлюють таку резистентність і потребують зміни препарату на ІТК ІІ покоління або застосування ало-ТГСК. Обґрунтовано необхідність проведення гістотипування хворих на ХМЛ вже через 6 місяців лікування ІТК при несприятливій відповіді у хворих з групи ризику розвитку первинної резистентності для подальшої аллогенної трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин як терапії вибору. Показано, що іматиніб в якості патогенетично направленої терапії хронічної фази ХМЛ призводить до поступової нормалізації секреції як прозапальних - ІЛ-1?, ІЛ-6, ІЛ-8, так і протизапальних - ІЛ-4, ІЛ-10 цитокінів. Встановлено високу ефективність колонієутворення клітинами-попередниками та колонієутворюючу здатність фібробластів, що свідчить про тільки частове пригнічення специфічної проліферації клітин кісткового мозку у пацієнтів з ХМЛ, первинно резистентних до терапії іматинібом. За результатами проведених досліджень було виділено комплекс несприятливих ознак перебігу ХМЛ, що свідчать про формування первинної резистентності до ІТК, а саме: проміжний та високий прогностичний індекс Сокал, наявність додаткових клональних перебудов каріотипу, поява мутацій резистентних до іматинібу, дисбаланс як прозапальних - ІЛ-1?, ІЛ-6, ІЛ-8, так і протизапальних - ІЛ-4, ІЛ-10 цитокінів, збереження високої проліферативної активності гемопоетичних клітин . Опис продукції Виділено клінічні, цитогенетичні, молекулярно-генетичні та імуногенетичні фактори, які обумовлюють формування первинної резистентності до терапії інгібіторами тирозинкіназ у хворих на ХМЛ. Автори роботи Балан Валентина Володимирівна Дмитренко Ірина Віталіївна Дмитренко Олена Олександрівна Любарець Тетяна Федорівна Малінкіна Тетяна Володимирівна Федоренко Віра Григорівна Шляхтиченко Тетяна Юрівна Шолойко Валентина Василівна Додано в НРАТ 2020-04-02 Закрити