Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0417U001263, Кандидатська дисертація На здобуття к.мист. Дата захисту 25-01-2017 Статус Запланована Назва роботи Театральність у нетеатральних музичних жанрах творчості Кармелли Цепколенко Здобувач Перепелиця Марина Юріївна, Керівник Олійник Олександра Степанівна Опонент Драч Ірина Степанівна Опонент Степанченко Галина Василівна Опис Дисертаційне дослідження присвячене актуальним і водночас найнедослідженішим проблемам проявів театральності в нетеатральних музичних жанрах. Розкриття даної теми, показавши складно-діалогічний характер взаємовідносин між композитором і театралізованим художнім простором у сучасній музиці, зробило необхідним застосування до аналізу та вивчення сучасної музики широкого контекстуального підходу. На прикладі камерної та симфонічної творчості К. Цепколенко розкрито основні властивості театралізації та визначено способи її відображення в композиторській формі нетеатральних музичних жанрів. На основі аналізу творчості композиторки осмислено модель театральності й досліджено шляхи її впливу на структуру та форму твору. В камерній та симфонічній музиці принципи театральності спрямовують мислення композиторки в напрямі інструментального театру. «Сценарна розробка» (ноу-хау К. Цепколенко) стає основою, на якій розгортаються театралізовані події п’єси, симфонії та концерту. У дослідженні розглядаються три форми театралізації: внутрішня, зовнішня та подвійна. Всі три форми будуються на принципах «театру представлення», коли оповідь ведеться від третьої особи. Внутрішня театралізація базується на діалогічних стосунках окремих структурних модулів, тематичних зерен, на протиставленнях як усередині музичних структур, так і між ними. Важливою особливістю внутрішньої театралізації є наявність ігрового чинника, впровадження рольового принципу розвитку музичного матеріалу, наповнення твору «образами» дійових осіб. Зовнішня театралізація різноманітна за формами застосування – це дизайнерські розв’язки сценічного простору, всілякі способи використання художнього світла, декорацій, костюмів тощо. Особлива роль у зовнішній театралізації належить пластичним формам – це жести акторів-музикантів, їхні поведінкові ролі. Поєднання внутрішньої та зовнішньої театралізації в одному творі створює подвійну театралізовану реальність. Показано, що застосування принципів театралізації до процесу музичної композиції спрямовує композиторку до творення нових естетичних моделей, активізує структури підсвідомості у напрямі створення нових за формою та змістом смислових комплексів, наповнює твір складними діалогічними зв’язками та ігровою енергетикою. В дослідженні визначено дедалі більшу роль театралізації як способу творення нових контекстів, форм, стилів, музичної мови, нотації та нових звукових систем. Дата реєстрації 2017-01-25 Додано в НРАТ 2020-04-03 Закрити