Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0420U102365, Кандидатська дисертація На здобуття Кандидат філологічних наук Дата захисту 04-12-2020 Статус Запланована Назва роботи Українська ґотична проза другої половини ХІХ – початку ХХ століття: ґенеза, жанрові моделі, художня специфіка. Здобувач Стецька Ірина Володимирівна, Керівник Голод Роман Богданович Опонент Антофійчук Володимир Іванович Опонент Легкий Микола Зіновійович Опис Дисертацію присвячено висвітленню поетикальних аспектів української ґотичної прози другої половини ХІХ – початку ХХ століття та дослідженню ґенези ґотичного жанру на українських теренах. Загальносвітова естетична парадигма літературної ґотики проявилася і в українському культурно-мистецькому процесі. Конститутивними її домінантами є триєдина цілісність основних ґотичних категорій (таємничості – напруженого очікування – страху). Відтак доведення факту існування цього жанру в нашій літературі сприяє спростуванню надуманого міфу про так звану «неповноту» українського літературного процесу.Своєрідність української ґотики, яка проявляється у зверненні до власних невичерпних фольклорних надр, національної демонології та подекуди в іронічному сприйнятті останньої, в імпліцитному натуралізмі та редукції категорії жаху, в контамінації фантасмагорії з оніричними елементами суттєво поповнює своєю оригінальністю, самобутністю, колоритом інваріант світової ґотики. Детермінантою стилістичної неповторності української літературної ґотики є індивідуальна авторська майстерність окремих українських письменників, зокрема тих, які перебували під впливом ґотичної поетики, що, своєю чергою, вписувалася у ширше річище романтичної і почасти навіть модерністської естетики. Зокрема, у малій прозі це ґотичні оповідання О. Авдиковського, М. Александровича, І. Барщевського, Ю. Будяка, К. Ванченка-Писанецького, І. Гавришкевича, Г. Данилевського, Є. Згарського, Н. Кибальчич, Н. Кобринської, М. Костомарова, А. Крушельницького, Ф. Кудринського, Х. Купрієнка, Б. Лепкого, І. Липи, І. Наумовича, М. Петрушевича, К. Поліщука, В. Росковшенка, Л. Сапогівського, Л. Старицької-Черняхівської, О. Стороженка, М. Чайковського, М. Яцкова; у повістевій белетристиці – П. Куліша («Огняний змій»), Г. Мачтета («Заклятий козак»), О. Стороженка («Марко Проклятий»), А. Чайковського («Козацька помста»); у романі як жанрі великої прози – «Петрії і Довбущуки» І. Франка. Літературна ґотика на українських теренах зародилася у надрах національного фольклору, кристалізувала свій поетологічний континуум у період бароко, однак самобутньо розвинулася в епоху романтизму, відшліфувавши власну жанрову парадигму. Національна ґотика – своєрідна й оригінальна. Завдяки її емблематичній спорідненості з фольклором вона зберігає особливий національний колорит і містить у собі рудименти колективної генетичної пам’яті нашого народу, а тому й продовжує активно й самобутньо розвиватися в українському літературному процесі. Дата реєстрації 2020-12-23 Додано в НРАТ 2020-12-23 Закрити