Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0421U100037, Кандидатська дисертація

На здобуття

Кандидат біологічних наук, 03.00.06, Вірусологія

Дата захисту

24-12-2020

Статус

Запланована

Назва роботи

Антиаденовірусний потенціал речовин синтетичного та природного походження

Здобувач

Паньківська Юлія Богданівна,

Керівник Загородня Світлана Дмитрівна
Опонент Будзанівська Ірина Геннадіївна
Опонент Рибалко Світлана Леонтіївна

Опис

Дисертація присвячена вивченню властивостей та механізмів антивірусної дії фторвмісних сполук нуклеозидної природи, похідних амінокислот, наночастинок різних металів та природних сполук, що належать до рослинних флавоноїдів. Дослідження проводили на моделі аденовірусів 3, 5, 7 серотипів. Визначено показники цитотоксичності сполук та встановлено, що отримані значення корелюють з їх розчинністю та структурною організацією. Виявлено, що лише добре розчинні у середовищі сполуки (G26, G27, 10S-23,10S-24) були малотоксичними для клітин, а величина СС50 для них становила від 630 та значно перевищувала показник 1000 мкг/мл. Більш токсичними для клітин були сполуки G22 та G23 з показниками величини СС50 250 та 125 мкг/мл, відповідно. Встановлено, що сполуки G22, G26 та 10S-23 значно інгібують розвиток ЦПД вірусу та формування вірусспецифічних включень (до 62 %). А сполуки G26 та 10S-23 пригнічують реплікацію ДНК вірусу на 27 – 100 %. Ефективна антивірусна концентрація (ЕС50) для сполук G22, G26, G29 та 10S-23 складала 60, 120, 37 і 90 мкг/мл відповідно. Було встановлено індекси селективності: 4, 5, 13 та 11, відповідно. Крім того, виявлено що використання сполуки G29 призводить до нормалізації клітинного циклу інфікованих клітин до рівня неінфікованих клітин та зниження інфекційного титру аденовірусу на 84 – 90 %. Вперше досліджено вплив наночастинок золота, золота з кремнеземом та наночастинок діоксиду титану на моделі аденовірусної інфекції. Показано, що всі види досліджуваних наночастинок мають високі показники СС50, тобто їх токсичний ефект не перевищував 10 %. AuNP типу «a» проявили значний інгібуючий потенціал відносно HAdV-5 (55 – 96 %). Наночастинки типу «b» пригнічували репродукцію аденовірусу на 100 %. Встановлено, що наночастинки типу «b» також мають віруліцидну дію проти HAdV-5. Показано, що наночастинки золота розміром 5 та 20 нм ефективно знижують рівень репродукції аденовірусу на 100 %. Також було встановлено, що наночастинки золота мають віруліцидну активність відносно HAdV-5 (39 – 42 %). Показано, що наночастки Au з діаметром 5 нм та 20 нм максимально знижують титр вірусу на 2 порядки. Антивірусна активність NP ТіО2 (ІІ) відносно HAdV-5 була в межах 45-95 %. Встановлено, що наночастинки діоксиду титану мають фотокаталітичні властивості та на 30 % краще пригнічують аденовірус, ніж комерційний зразок. Нами було встановлено наявність віруліцидної дії відносно аденовірусу 5 серотипу для NP ТіО2. Для зразків ТіО2(І) та (ІІ). показане суттєве пригнічення репродукції вірусу (49 % та 63 %). Вперше встановлено антиаденовірусну дію препарату Неофлазид на основі рослинних флавоноїдів на моделі аденовірусу 5 серотипу. Показано, що в основі його противірусних властивостей лежить безпосередній вплив на формування новосинтезованого вірусного потомства de novo. Нами показано, що препарат Неофлазид, речовини БАРП (біологічно активна речовина виділена з препарату) та БАР СА (синтетичний аналог біологічно активної речовини виділеної з препарату) на 100 % пригнічували утворення інфекційного аденовірусу синтезованого de novo. Вперше досліджено цитотоксичну та антивірусну активність екстрактів подорожника та малини на моделі 3, 5, 7 серотипів аденовірусу. Показник інгібування вірусної інфекції був в межах 45 – 100 %. Найефективніше зниження титру було показано для аденовірусу 5 серотипу за присутності екстракту малини та призводило до зниження титру вірусу на 2 порядки (від 1,45 lg до 1,6 lg). Отримані та проаналізовані результати вказують на перспективність подальших досліджень сполук всіх дослідних класів в якості антиаденовірусних агентів та глибшого розуміння їх механізмів дії. В результаті проведених досліджень виявлено ряд речовин, котрі мають як полівалентну, так і моноспецифічну дію відносно аденовірусів людини і можуть бути прототипами нових етіотропних лікарських препаратів ефективних проти аденовірусу людини.