Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0421U100265, Кандидатська дисертація

Назва роботи

Дифузне випромінювання в небулярних середовищах

Здобувач

Бугаєнко Олег Сергійович,

Керівник Мелех Богдан Ярославович
Опонент Панько Олена Олексіївна
Опонент Петрук Олег Леонідович
Рецензент Мішеніна Тамара Василівна
Рецензент Ковтюх Валерій Володимирович
Рецензент Жук Олександр Iванович

На здобуття

Кандидат фізико-математичних наук, 01.03.02, Астрофізика, радіоастрономія

Дата захисту

05-02-2021

Опис

Дисертація присвячена розробці та апробації нового підходу до детального методу розрахунку дифузної компоненти іонізуючого випромінювання при розрахунку фотоіонізаційних моделей світіння (ФМС) небулярних середовищ різних типів. У роботі представлено та описано алгоритм розробленого підходу, що базується на винесенні процедури інтегрування потоків іонізуючого випромінювання за межі фотоіонізаційного коду, та застосуванні ітеративного процесу. Розроблений метод апробований на моделях фотоіонізаційного світіння "простих" сферично-симетричних небулярних середовищ з однорідним розподілом густини (Медонських та стандартних планетарних туманностей та зон HII, з пилом та без), та розподілом густини Головатого – Малькова. Проведено аналіз впливу обраного методу розрахунку дифузної компоненти іонізуючого випромінювання шляхом порівняння іонізаційної структури та вихідних емісійних лінійчастих спектрів випромінювання, отриманих у результаті моделювання зі застосуванням наближеного методу Outward Only та детального методу. Сформульовано важливі висновки стосовно виправданості використання наближених методів у середовищах з однорідним та неоднорідним розподілом густини. Також детальний метод розрахунку ДІВ використано для побудови оптимальних моделей ФМС оболонок симбіотичних нових. Показано, що попри неоднорідність НС таких об’єктів, з огляду на їх компактність, застосування наближеного методу розрахунку ДІВ є виправданим. Також у дисертації здійснено розрахунок МФМС детальним методом з використанням результатів хемодинамічних симуляцій як вхідних параметрів для визначення електронних температури та концентрації у зоні супервітру, а також для отримання розподілу вмісту хімічних елементів для різних віків. Побудовано синтетичні емісійні лінійчасті спектри випромінювання з різних позицій апертур, з подальшим їх порівнянням зі спостережуваними даними. Також, на основі цих спектрів протестовано діагностичні методи для визначення вмісту оксигену. У результаті аналізу зроблено ряд важливих висновків з приводу незастосовності популярних діагностичних методів у випадку неоднорідних середовищ.