Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0421U100756, Кандидатська дисертація

Назва роботи

Молекулярно–генетичні механізми порушення протеасомного протеолізу при артеріальній гіпертензії та підходи до її корекції

Здобувач

Гончаров Сергій Вікторович,

Керівник Досенко Віктор Євгенович
Опонент Соловйов Анатолій Іванович Іванович
Опонент Талаєва Тетяна Володимирівна

На здобуття

Кандидат медичних наук, 14.03.04, Патологічна фізіологія

Дата захисту

30-03-2021

Опис

Дисертаційна робота присвячена дослідженню ролі протеасомного протеолізу при артеріальній гіпертензії. Дослідження проводилися у дітей та підлітків, що мають первинну гіпертензію та практично здорових дітей. Визначали поліморфізми генів, що кодують субодиниці протеасоми (LMP2 Arg60His, LMP7 Lys145Gln і PSMA6 C–8G). Отримані дані вказують на те, що розподіл алельних варіантів генів, що кодують субодиницю імунопротеасоми (LMP2) та протеасоми (PSMA6) суттєво відрізняється у контрольній групі та у дітей з артеріальною гіпертензією на відміну від поліморфізму гену LMP7. У подальшому дослідження виконувалося на спонтанно-гіпертензивних щурах (SHR) з корекцією за допомогою кверцетину (таблетована форма, 15 мг/кг маси тіла, щодня). Порівняння морфологічних, гістологічних, кардіогемодинамічних та морфометричних показників аорти та серця щурів SHR з Wistar дає зрозуміти, що хронічне підвищення тиску призводить до значних порушень. Таким чином у щурів лінії SHR спостерігалося зниження таких показників: ударного об’єму (у 3 рази), фракції викиду (у 2,14 рази), ударної роботи (на 70%), частоти серцевих скорочень (на 12%), мінімального тиску (у 1,5 рази) та кінцево-систолічного тиску (на 15%). Показники діастолічної функції серця були вищими у щурів лінії SHR: кінцево-діастолічний тиск у 6,5 разів, dp/dt mіn на 30 % та артеріальна жорсткість у 4,4 рази. Виявлено суттєві морфологічні зміни аорти у SHR: були більшими загальна ширина аорти (на 36%), ширина гладеньком’язових прошарків (на 19%) і ширина інтими (у 1,9 рази). Доведено ефективність експериментальної терапії артеріальної гіпертензії з застосуванням інгібітору протеасоми – кверцетину. За допомогою біофлавоноїду вдалося попередити збільшення наступних параметрів: ліпідоз у стінці аорти щурів SHR (у 2 рази), відсоток фібротичних змін у лівому шлуночку серця (у 2,9 рази). А також спостерігалося статистично вірогідне зменшення рівня експресії наступних генів у тканинах аорти SHR: PSMB2 (у 28 разів), PSMB8 (у 5,5 разів), PSMB9 (у 112 разів) та PSMЕ1 (у 7,8 разів). На противагу рівень мРНК гену PSMB1 був більшим у 7,8 разів.