Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0421U102335, Кандидатська дисертація

Назва роботи

Герменевтичний потенціал деконструкції: історико-філософський аналіз

Здобувач

Полівода Аліна Анатоліївна,

Керівник Шевцов Сергій Вікторович
Опонент Шабанова Юлія Олександрівна
Опонент Корх Олександр Миколайович
Рецензент Корх Олександр Миколайович
Рецензент Павленко Ігор Васильович
Рецензент Окороков Віктор Брониславович

На здобуття

Кандидат філософських наук, 09.00.05, Історія філософії

Дата захисту

14-05-2021

Опис

Мета дослідження – на підставі історико-філософського матеріалу у межах спадщини Г.-Ґ. Ґадамера, Ж. Дерріда, П. де Мана обґрунтувати й доказати наукову гіпотезу, згідно якої герменевтичний потенціал деконструкції розкривається у межах простору «мова – текст – інтерпретатор» у вигляді комплементарної спрямованості інтерпретації (розуміння/викриття), що веде до збагачення критичної складової гуманітарного знання. Об’єкт дослідження – філософська спадщина Г.-Ґ. Ґадамера, Ж. Дерріда, П. де Мана у горизонті сучасної історико-філософської проблематики. Предмет дослідження – топологічні, змістовні, методологічні аспекти герменевтичного потенціалу деконструкції у межах спадщини Г.-Ґ. Ґадамера, Ж. Дерріда, П. де Мана. Методологія та методика дослідження. Методологія, що використана у дисертації, походить від принципів історичності, компаративності, комплементарності. Предметно-концептуальне історико-філософське обґрунтування й доказ наукової гіпотези про герменевтичний потенціал деконструкції шляхом артикуляції його топологічних, змістовних, методологічних аспектів здійснювався з використанням можливостей феноменології, структуралізму, діалектики, компаративістики тощо. За допомогою феноменології здійснена, по-перше, розмітка простору «мова – текст – інтерпретатор», де відбувається реалізація герменевтичного потенціалу деконструкції, по-друге, дескрипція поняттєвого апарату герменевтики (мова, текст, письмо, інтерпретація, герменевтичне коло тощо) та деконструкції (письмо, інтертекстуальність, доповнення, розрізнення, слід тощо). За допомогою структуралізму, по-перше, артикульована низка бінарних опозицій: «текст / інтерпретація», «цілісність / плюралістичність», «мова / письмо», «сліпота / прозріння», по-друге, побудована архітектоніка дисертаційної роботи, яка структурно складається з трьох концептуальних блоків: у першому розглядаються ключові питання герменевтики тексту, у другому – ключові питання деконструкції тексту, у третьому – можливості поєднання герменевтики та деконструкції. За допомогою діалектики вдалось встановити ключові протиріччя між герменевтикою та деконструкцією у питаннях інтерпретації, логоцентризму, деструкції історії онтології тощо. За допомогою компаративістської методології здійснено порівняння поглядів Г.-Ґ. Ґадамера та Ж. Дерріда, П. де Мана та Ж. Дерріда, П. де Мана та М. Бахтіна тощо. Наукова новизна дисертаційної роботи. Вперше: на підставі комплексного історико-філософського аналізу спадщини Г.-Ґ. Ґадамера, Ж. Дерріда, П. де Мана здійснено обґрунтування й доказ наукової гіпотези про герменевтичний потенціал деконструкції у топологічному, змістовному, методологічному аспектах; через усвідомлення впливу філософської герменевтики Г.-Ґ. Ґадамера та деконструкції Ж. Дерріда на літературно-критичні погляди П. де Мана у позначених межах встановлений топос розкриття герменевтичного потенціалу деконструкції – «мова – текст – інтерпретатор», де еврістичності набуває концепт інтерпретації; через артикуляцію концептуально-методологічних складових герменевтики Г.-Ґ. Ґадамера (мова, текст, письмо, читання тощо) та деконструкції Ж. Дерріда (письмо, інтертекстуальність, доповнення, розрізнення тощо) виокремлені змістовні ознаки інтерпретації – посередництво, ентелехійність, діалогічність, з одного боку, та спрямованість до іншого, плюралістичного, прихованого, з другого, які набувають творчого поєднання у П. де Мана у комплементарності розуміння та викриття; ґрунтуючись на аналізі полеміці П. де Мана з поглядами Ж. Дерріда, М. Бахтіна, Ф. Ніцше, М. Бланшо, Р.М. Рільке тощо показано, що методологічною основою герменевтичного потенціалу деконструкції виступає інтерпретаційна процедура подвійної деконструкції (або деконструкції деконструкції), через яку висвітлюються критичні аспекти осягнення текстів у концептуальних межах опозиції «сліпота / прозріння». Набули подальшого розвитку: методологічні можливості поєднання герменевтики та деконструкції у напрямках критичного осягнення текстів та соціокультурного діалогу; Уточнено: місце інтерпретації у контексті герменевтики Г.-Ґ. Ґадамера, деконструкції Ж. Дерріда, герменевтичної деконструкції П. де Мана. Сфера – навчальний процес.