Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0424U000226, Кандидатська дисертація

На здобуття

Кандидат мистецтвознавства, 26.00.01, Теорія та історія культури

Дата захисту

26-08-2024

Статус

Запланована

Назва роботи

Хореографічне мистецтво Радянської України 1920-х – 1930-х років у системі координат “академізм – модернізм – соцреалізм”

Здобувач

Коломієць Вячеслав Анатолійович,

Керівник Підлипська Аліна Миколаївна
Опонент Мостова Ірина Сергіївна
Опонент Афоніна Олена Сталівна

Опис

У дослідженні проаналізовано хореографічне мистецтво Радянської України 1920-х – 1930-х рр. крізь призму тріади «академізм – модернізм – соцреалізм». Об’єктом дослідження є хореографічне мистецтво Радянської України, предметом – прояви академізму, модернізму, соцреалізму в хореографічному мистецтві Радянської України 1920-х – 1930-х рр. Відзначено, що наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації вперше запроваджено методологічний підхід розгляду балетного театру Радянської України 1920-х – 1930-х рр. у системі координат «академізм – модернізм – соцреалізм»; визначено ритм у творчості хореографів як концепт українського модерну, що пов’язано з позиціювання системи ритмопластичного виховання Е. Жак-Далькроза не як вузькофахової, а загальнокультурної; застосовано оптику антропологічного коду української культури при розгляді творчої діяльності В. Верховинця та В. Авраменка; введено в науковий обіг матеріали, що уточнюють та доповнюють панораму поширення системи Е. Жак-Далькроза в Радянській Україні; уточнено та доповнено відомості щодо діяльності танцювальних студій у Радянській Україні, аспекти прояву експериментальної (модерної) естетики на академічній балетній сцені; набули подальшого розвитку теоретичне осмислення національних балетних вистав у категоріях соцреалістичного канону, аналіз передумов та процесу становлення професійних ансамблів народного танцю як прояв партійно-державної культурної політики в рамках соцреалістичного канону. У Розділі 1 «Хореографічний ландшафт Радянської України 1920-х – 1930-х рр. крізь призму тріади «академізм – модернізм – соцреалізм» як предмет наукового дослідження» проаналізовано основні наукові та науково-публіцистичні праці з теми та джерельну базу дисертації, визначено її теоретико-методологічне підґрунтя. В історіографічному масиві визначено такі групи: фундаментальні дослідження з проблем хореографічного мистецтва УРСР (М. Загайкевич, Ю. Станішевський, М. Стефанович та ін.); новітні публікації, спеціально присвячені розвитку балетного театру в Україні (П. Білаш, Н. Горбатова, Л. Козинко, Л. Маркевич, О. Петрик, А. Підлипська, Н. Семенова та ін.), зокрема дослідження, присвячені діяльності танцювальних студій в Україні 1910-х – 1920-х рр. (Л. Вишотравка, У. Данилюк, М. Курінна та ін.); праці з проблем розвитку народно-сценічної хореографії в означений період (Л. Косаківська, С. Легка, В. Литвиненко, Т. Луговенко, І. Мостова, В. Шкориненко та ін.); наукові студії з різних аспектів українського авангарду (Г. Веселовська, В. Вовкун, Д. Горбачов, Я. Демиденко, М. Мудрак, М. Шкандрій та ін.); рецензії, огляди, інтерв’ю та ін. матеріали, розміщені у періодичних друкованих виданнях УРСР 1920-х – 1930-х рр. Проаналізовано джерельну базу, до якої увійшли фото- та відеоматеріали щодо діяльності балетних театрів, студій, персоналій та ін.; архівні матеріали. Подано методологічне підґрунтя дослідження, зокрема концептуальні підходи до визначення понять «академізм», «модернізм», «соцреалізм», «хореографічне мистецтво», «антропологічний код культури»; положення Д. Горбачова, М. Мудрак, М. Шкандрія та ін. щодо рис художнього модернізму України, значення ритму в культурі українського авангарду та ін. Серед застосованих дослідницьких принципів – історико-політична та соціокультурна детермінація мистецьких процесів, що вимагає відтворення відповідного контексту, зокрема, формування соцреалістичного методу. У Розділі 2 «Хореографічна культура України: між академізмом та модернізмом» охарактеризовано функціонування класичних традицій балетного театру та нечисленні пошуки нової балетної форми, розглянуто рецепцію художньо-естетичних принципів модернізму в експериментальній діяльності танцювальних студій, виявлено основні аспекти втілення національно-культурної специфіки (антропологічного коду української культури) у творчості В. Верховинця та В. Авраменка». Зазначено, що репертуар українського балетного театру в 1920-х рр. в УРСР переважно складали класичні вистави («Баядерка», «Жізель», «Дон Кіхот», «Корсар», «Марна пересторога», «Коппелія», «Лебедине озеро» та ін.), державно-партійні органи позиціонували таку ситуацію як тимчасову в умовах відсутності сучасного репертуару. Їм на зміну мало прийти пролетарське мистецтво, доступне та зрозуміле «широким народним масам». Висувалися вимоги наблизити балет до «простого» народу (народність), що було однією з причин звинувачення академічних балетних вистав з їхньою умовною естетикою в невідповідності тогочасним викликам. Партійно-державними органами провокувалася примітивізація, регрес мистецького розвитку, а не пошук нових форм.

Дата реєстрації

2024-09-04

Додано в НРАТ

2024-09-04