Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0426U000081, Кандидатська дисертація На здобуття Кандидат юридичних наук Дата захисту 14-04-2026 Статус Запланована Назва роботи Правове регулювання нестандартних режимів робочого часу Здобувач Олексієнко Олександр Сергійович, Керівник Андріїв Василь Михайлович Опонент Колєснік Тетяна Володимирівна Опонент Вапнярчук Наталія Миколаївна Опис Дисертаційне дослідження присвячене комплексному аналізу правового регулювання та практики застосування нестандартних режимів робочого часу в Україні крізь призму трансформацій ринку праці, цифровізації, поширення гнучких форматів виконання трудової функції та необхідності забезпечення балансу між інтересами працівника і роботодавця. У роботі обґрунтовується, що класична модель організації праці (стале робоче місце, фіксований початок і закінчення робочого дня) не охоплює всіх реальних форм зайнятості, а тому потребує доктринального й нормативного доопрацювання інструментів, здатних забезпечити передбачуваність і справедливість регулювання за різних організаційних моделей праці. Автор виходить із того, що нестандартні режими робочого часу мають розглядатися як правові конструкції, покликані адаптувати організацію праці до змінних соціально-економічних умов без втрати базових трудових гарантій. Теоретико-правова частина основного тексту зосереджена на уточненні змісту понять «робочий час» і «режим робочого часу», їх ознак та співвідношенні із суміжними категоріями («графік роботи», «облік робочого часу», «час відпочинку», «надурочні роботи»). Доведено, що режим робочого часу є не лише техніко-організаційним елементом внутрішнього трудового розпорядку, а й юридично значущим інструментом, який визначає порядок реалізації трудової функції, впливає на обсяг гарантій працівника, структурно пов’язаний із оплатою праці й механізмами дисциплінарної відповідальності та, відповідно, потребує належної формалізації. Наголошено, що нормативна визначеність досліджуваного режиму (через законодавство, колективний договір, локальні акти та/або трудовий договір) безпосередньо впливає на якість правозастосування та зменшує потенціал конфліктності трудових відносин. У дисертації систематизовано принципи, які мають визначати належне застосування нестандартних режимів робочого часу, а саме: добровільність і договірність запровадження режиму; самостійність організації праці працівником у межах узгоджених правил; орієнтація на трудовий результат; гнучкість і варіативність; збалансованість інтересів сторін; ефективність використання робочого часу. Визначено, що ці принципи виконують функцію юридичних орієнтирів для запобігання зловживанням, зокрема в частині прихованого продовження робочого часу, формального характеру «добровільності» та перекладання на працівника організаційних ризиків. У цьому контексті підкреслюється значення поєднання законодавчих гарантій із локальним нормативним регулюванням як механізму досягнення передбачуваності та справедливості. Найбільш розгорнуто проаналізовано механізми реалізації та проблемні питання застосування гнучкого режиму робочого часу, ненормованого робочого дня, дистанційної та надомної роботи, а також окремі аспекти трудового договору з нефіксованим робочим часом. Охарактеризовано структурні елементи гнучкого режиму робочого часу (фіксований і змінний час, перерви, обліковий період), порядок запровадження та значення локальних актів. Доведено, що ефективність гнучкого режиму залежить від прозорих правил доступності працівника, зрозумілої моделі обліку робочого часу, коректного визначення періодів відпочинку та чіткого розмежування робочих і неробочих інтервалів, що забезпечує дотримання гарантій та мінімізує спірні ситуації. Також у дисертації визначені можливості наближення українського регулювання до міжнародних трудових стандартів та встановлені інструменти, які здатні мінімізувати ризики нестандартної зайнятості. Наголошено на потребі узгодженості національних правил із міжнародними орієнтирами щодо охорони праці, гарантій часу відпочинку та допустимості окремих моделей посередництва на ринку праці. Зроблено висновок, що імплементація зарубіжних підходів має супроводжуватися оцінкою колізій, визначенням юридичної природи відповідних конструкцій у національній системі та продуманим вибором форми нормативної конкретизації. Сформульовано висновки, які спрямовані на підвищення правової визначеності нестандартних режимів робочого часу: необхідність уточнення правил обліку робочого часу в гнучких і віддалених моделях; забезпечення прозорості компенсацій за роботу поза межами встановлених інтервалів; конкретизація підстав і процедур дисциплінарної відповідальності з урахуванням цифрових способів взаємодії; посилення ролі локального нормативного регулювання та колективно-договірних інструментів для врегулювання питань доступності, відпочинку, охорони праці й недискримінації працівників, які працюють у нестандартних форматах. Дата реєстрації 2026-04-12 Додано в НРАТ 2026-04-12 Закрити