Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0518U000465, Докторська дисертація На здобуття Доктор філологічних наук Дата захисту 20-04-2018 Статус Запланована Назва роботи Гносео-естетична специфікація давньоукраїнської словесності. Здобувач Ціпко Анатолій Валентинович, Кандидат філологічних наук Опис У дослідженні зосереджено увагу на розгляді творчих обставин, завдяки яким з’явився «культурний ґрунт» взаємин поміж Руссю-Україною та християнським Сходом. З цього увзаємнення постає художньо-образний масив давньоукраїнського словесного культуротворення. У ньому вирізняються смисли, що структурують буття русько-української спільноти. Це ідеї та образи святості, царськості, Небесного гóрода, дому-церкви. Духовно-художнє річище, що виникає завдяки зв’язкам поміж Руссю-Україною та християнським Сходом, твориться через осягнення таких головних смислових напрямних, що походять із духовного середовища християнського Сходу, – як сотеріологія та ікономія – спасенне домобудівництво. Простежуються питання сприйняття та осягнення понять «святість» та «святиня», а відтак – «своє» середовище, у якому висновується шлях духовного висходження-піднесення, – це духовний києво-єрусалимський простір. Київська єрусалимськість з’являється немалою мірою завдяки прочанському середовищу, а отже – прочанскій свідомості та «шляховій пам’яті», з яких походить багато óбразів, котрі є принесеними і сприйнятими з поклонних мандрівок, передовсім – у Єрусалим. Концептною схемою творення образів, сприйняття і дієвого використання смислів, перенесених із місць «духовного стояння», що розташовуються на християнському Сході і скріплюються святовітцівським духовним досвідом, була іконійна тілесність. Основою для такого спостереження є термінологічний обшир ієротопії та структурно-художні практики ієротипії. Смислове структурування взаємин поміж «усним» і «писаним» досвідами української словесної культури розглянуто через діяльнісне поле «культурного кенозису». Дата реєстрації 2018-04-20 Додано в НРАТ 2020-04-03 Закрити