Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0521U101134, Докторська дисертація

Назва роботи

Теорія і практика виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми в Україні (ХХ – початок ХХІ століття)

Здобувач

Лялюк Галина Миколаївна, Кандидат психологічних наук

Керівник Скотна Надія Володимирівна
popup.advisor Скотна Надія Володимирівна
Опонент Вихрущ Анатолій Володимирович
Опонент Товканець Ганна Василівна
Опонент Слюсаренко Ніна Віталіївна
Рецензент Пантюк Микола Павлович
Рецензент Чепіль Марія Миронівна
Рецензент Логвиненко Тетяна Олександрівна

На здобуття

Доктор педагогічних наук, 13.00.01, Загальна педагогіка та історія педагогіки

Дата захисту

27-04-2021

Опис

У дисертації вперше здійснено цілісний системний аналіз теорії та практики виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми в Україні (ХХ – початок ХХІ століття). Схарактеризовано теоретико-методологічні основи виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми та розкрито поняттєво-категоріальний апарат дослідження. Виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми розглянуто як педагогічну категорію і багатоаспектний феномен і проаналізовано у суспільно-політичному, соціокультурному, теоретичному, технологічному й інституційному вимірах. Виокремлено структурні компоненти концепції виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми та представлено її систему принципів. Обґрунтовано ідеєґенезу виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми та з’ясовано її ключові тенденції. Розроблено періодизацію практики виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми досліджуваного періоду та визначено основні тенденції її генези. Виокремлено позитивний ретроспективний досвід і шляхи імплементації продуктивних ідей в умовах реформування системи інституційного догляду та виховання дітей. Обґрунтовано праксеологічні аспекти виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми і систематизовано технології та інноваційні методи їх виховання. Визначено перспективні напрями удосконалення фахової підготовки, особистісно-професійного розвитку майбутніх педагогів / соціальних педагогів до реалізації інноваційної опікунсько-виховної діяльності. Подальшого розвитку набули уявлення про тенденції розвитку теорії і практики виховання дітей-сиріт у контексті особистісної парадигми, а також конструктивні ідеї з досвіду опікунсько-виховної діяльності дитячих будинків та інтернатних закладів освіти в Україні.