Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0524U000274, Докторська дисертація На здобуття Доктор медичних наук Дата захисту 28-08-2024 Статус Підтверджена МОН Назва роботи Роль дисбіозу в розвитку патології гепатобіліарної системи у хворих на хронічний гелікобактеріоз (експериментально-клінічне дослідження) Здобувач Шухтіна Ірина Миколаївна, Кандидат медичних наук Опонент Клименко Микола Олексійович Опонент Гудима Арсен Арсенович Опонент Левченко Олена Михайлівна Опис Мета роботи: дослідити та з’ясувати роль патофізіологічних механізмів дисбіозу в розвитку патології гепатобіліарної системи у хворих на хронічний гелікобактеріоз. Методи дослідження: Пацієнти проходили комплексне обстеження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та ультразвукове дослідження органів черевної порожнини. Комплексне обстеження включало рН-метрію, езофагогастродуоденоскопію, подвійне тестування на НР такі як: стул-тест, хелік-тест, визначення рівня в крові (CD16 +), забір біопсійного матеріалу для гістологічного дослідження брали з чотирьох топографічних зон шлунка. Біохімічні методи дослідження сироватки крові пацієнтів включали вивчення рівня загального білка, загального, непрямого та прямого білірубіну, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, гамма-глютамілтрансферази, глюкози, холестерину, тимолової проби. Експериментальне дослідження включало 5 серій досліджень на 110 білих щурах-самцях лінії Вістар згідно з біоетичними нормами. У сироватці крові та гомогенатах печінки дослідних тварин визначали рівень «печінкових» маркерів (активність аланінтрансамінази та лужної фосфатази), рівень маркерів запалення: вміст малонового диальдегіду, активність еластази та уреази (показник мікробного обсіменіння), а також активність двох захисних ферментів: лізоциму (показник неспецифічного імунітету) та каталази. За співвідношенням активності каталази та вмісту малонового діальдегіду розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс, а за співвідношенням відносних активностей уреази та лізоциму – ступінь дисбіозу за Левицьким А.П. Статистичну обробку результатів дослідження здійснювали відповідно до рекомендацій, визначаючи середні величини (М), похибку середньої величини (± m) та достовірність відмінностей між середніми показниками за t-критерієм Стьюдента, приймаючи за достовірне значення ≤ 0,05. Показано, що ступінь обсіменіння слизової оболонки шлунка активними формами НР-інфекції виявляється по топографічним зонам: антральний відділ шлунка, середня третина, велика кривина 52 %, антральний відділ шлунка, середня третина, мала кривина 50 %, тіло шлунка, середня третина, велика кривина 56,2 %, тіло шлунка, середня третина, мала кривина 52 %. Вперше у хворих на хронічний гелікобактеріоз було виявлено ознаки ураження гепатобіліарної системи у вигляді: потовщення стінки жовчного міхура у 45,67 %, дифузні зміни паренхіми печінки у 45,67 % хворих, що свідчить про залученість до запального процесу гепатобіліарної системи та поєднується з біохімічними змінами. Встановлено, що проведення антигелікобактерної терапії у хворих на хронічний гелікобактеріоз супроводжувалось зростанням ознак ураження гепатобіліарної системи, в вигляді цитолізу, збільшення рівня аланінамінотрансферази в 9 разів (р < 0,05). Слід відмітити посилення вираженості шлунково-кишкової диспепсії, що є наслідком дисбіозу кишечника. Вперше було відмічено різницю в ступені порушення функції гепатобіліарної системи у хворих на хронічний гелікобактеріоз, які скаржилися на закрепи, порівняно з хворими без закрепів, що проявлялося підвищеною кількістю аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та лужної фосфатази в крові. Вперше показано, що експериментальне введення антибактеріальних препаратів, які входять до схеми антигелікобактерної терапії дослідним щурам виявило підвищення вмісту аланінамінотрансферази та лужної фосфатази та призвело до розвитку дисбіозу, а використання пробіотиків зменшувало ступінь дисбіозу і значно покращувало біохімічні показники печінки. Вперше запропоновано комплексну схему патогенезу порушень гепатобіліарної системи у хворих на хронічний гелікобактеріоз з урахуванням ролі дисбіозу та обґрунтована доцільність її корекції за рахунок використання фітопрепаратів у комплексній терапії. Дата реєстрації 2024-08-19 Додано в НРАТ 2024-08-19 Закрити