Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0525U000047, Докторська дисертація

На здобуття

Доктор педагогічних наук, 13.00.01, Загальна педагогіка та історія педагогіки

Дата захисту

21-02-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

"Трансформаційні процеси в теорії та методиці навчання історії в школі періоду незалежності України (1991 – 2020 рр.)"

Здобувач

Ігнатенко Наталія Віталіївна, Кандидат педагогічних наук

Консультант Кравець Володимир Петрович
Опонент Вєнцева Надія Олександрівна
Опонент Пометун Олена Іванівна,
Опонент Біницька Катерина Миколаївна
Рецензент Терещук Григорій Васильович
Рецензент Янкович Олександра Іванівна
Рецензент Буяк Богдан Богданович

Опис

Об’єкт дослідження – теорія та методика навчання історії в школі. Предмет дослідження – генеза теорії та методики навчання історії в школі в 1991 – 2020 рр. Мета дослідження – обґрунтувати політичні, соціокультурні і теоретико-методологічні детермінанти й тенденції розвитку вітчизняної теорії та методики навчання історії в школі впродовж 1991 – 2020 рр. у контексті модернізації сучасної історичної освіти в Україні. Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс теоретичних та емпіричних методів, зокрема: аналітичний, узагальнення, системно-структурний, моделювання, спостереження, опитування, анкетування, контент-аналізу, статистичний. Їх поєднання забезпечило об’єктивну оцінку, вибір і аналіз джерельної бази, визначення теоретичних засад, достовірність отриманих результатів та узагальнення висновків дослідження. Наукова новизна і теоретичне значення результатів дисертаційної роботи полягають у тому, що вперше: здійснено системний джерелознавчий та історіографічний аналіз проблеми розвитку вітчизняної теорії та методики навчання історії в школі на зламі ХХ – ХХІ століть; до наукового обігу введено значний масив нормативно-правових джерел, матеріалів інтернет-видань, іншої інформації, отриманої за допомогою опитування, тестування, контент-аналізу повідомлень засобів масової інформації, блогів, записів на сайтах соціальних мереж; схарактеризовано концепції розвитку освіти загалом та історичної освіти зокрема; уточнено і систематизовано понятійно-категорійний апарат, що відображає зміст та характеризує структуру трансформаційних процесів у теорії та методиці навчання історії в школі в 1991 – 2020 рр., особливості взаємозумовленого впливу теорії та методики навчання історії як педагогічної науки і шкільної практики в умовах парадигмальних змін, характерних для окремих етапів досліджуваного періоду; запропоновано авторську дефініцію концепту «трансформації в системі освіти»; розроблено авторську періодизацію генези змісту теорії та методики навчання історії в школі періоду незалежності (1991 – 2020 рр.), зокрема виокремлено концептуальний (перехідний 1991 – 1996 рр., нормотворчий 1996 – 2010 рр., контроверсійний 2010 – 2017 рр.) та реформаційний (2017 – 2020 рр.) періоди; простежено шлях еволюції теорії та методики навчання історії, який містить такі етапи: 1) становлення галузі (способом сепарації від усталених у радянський період констант, відмова від догматичного підходу до вивчення історії в школі), 2) формування національної моделі історичної освіти, 3) апробації нових підходів до змісту та методів навчання історії, 4) розробка стратегії розвитку теорії та методики навчання історії з урахуванням викликів часу, актуальних соціальних потреб здобувачів освіти, чинного законодавства; висвітлено в історичній ретроспективі особливості становлення, чинники і тенденції розвитку змісту, методів та організаційних форм навчання історії як передумови та результат інституційного розвитку вітчизняної теорії та методики навчання історії в школі; обґрунтовано самостійність української методичної думки щодо розв’язання актуальних проблем теорії і практики навчання історії; здійснено експертне оцінювання ефективності трансформаційних процесів у теорії та методиці навчання історії в школі упродовж 1991 – 2020 рр. і на його підставі узагальнено здобутки автентичної української методичної думки в проєкції на вирішення актуальних проблем сучасної теорії та практики навчання історії. Подальшого розвитку набули характеристика особливостей формування державної політики в Україні в галузі історичної освіти, теоретичні концепції шкільної історичної освіти в історичній ретроспективі, методологічні засади модернізації шкільної історичної освіти в Україні відповідно до потреб сьогодення і світових освітніх стандартів. Практичне значення дисертаційної роботи полягає в переосмисленні й узагальненні вітчизняного досвіду теорії та методики навчання історії в школі у вимірах актуальних проблем сучасної освітньої практики. Його результати і висновки можуть бути використані для практичних механізмів розв’язання актуальних проблем сучасної теорії та методики навчання історії в ЗЗСО як педагогічної науки, модернізації історичної освіти, її навчально-методичного забезпечення, а також для теорії та методики навчання історії як навчальної дисципліни, формування методичної компетентності здобувачів першого (бакалаврського) і другого (магістерського) рівнів вищої освіти за предметною спеціальністю 014.03 Середня освіта (Історія), розвитку професійної компетентності вчителів історії в системі післядипломної педагогічної освіти, а також для організації подальшого вивчення трансформаційних процесів у теорії та методиці навчання історії в ЗЗСО. Ключові слова: освіта, заклад загальної середньої освіти, історична освіта, державна політика в галузі історичної освіти, генеза історичної освіти, теорія та методика навчання історії в школі, трансформаційні процеси в теорії та методиці навчання історії в школі.

Додано в НРАТ

2025-02-06