Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000117, Докторська дисертація На здобуття Доктор юридичних наук Дата захисту 22-03-2025 Статус Захищена Назва роботи Концептуалізація національної безпеки в Україні: теоретико-правові аспекти Здобувач Загуменна Юлія Олександрівна, Кандидат юридичних наук Опонент Бакумов Олександр Сергійович Опонент Головко Олександ Миколайович Опонент Подорожна Тетяна Станіславівна Опис У дисертації вперше в українській юриспруденції здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми − теоретико-правової концептуалізації феномену національної безпеки в сучасній Україні. Авторкою зазначено, що безпека як загальнонаукова категорія передбачає стан захищеності буття нації, людства, особистості, родини – захисту їх іманентної сутності, умов існування та життя загалом. Розкриті основні вітчизняні та зарубіжні науково-юридичні підходи до дефінітивного окреслення феномену національної безпеки. Уперше запропоновано застосування категорії «концептуалізація національної безпеки», яка відображає ключові з точки зору теорії права державно-правові закономірності виникнення, функціонування та змін явища національної безпеки в системі суспільних відносин, що мають необхідний, цілеспрямований і закономірний характер. Дисертанткою з’ясовано, що перші протонаукові ідеї про умови та форми забезпечення безпеки індивіда, суспільства та держави з’явились у країнах Стародавнього Сходу задовго до нашої ери. Підставою для виникнення дискурсу щодо безпеки особи, суспільства та держави стали умови практичного існування ранньодержавних утворень, насамперед цивілізацій стародавніх Месопотамії, Єгипту, Індії та Китаю. Вони були тісно пов’язані з визначальними для розвитку людської цивілізації ідеями незалежності й вільного розвитку народів, боротьби проти поневолення, експлуатації та гноблення, пошуком методів і засобів збереження величезних імперій. При цьому давньосхідна політико-правова думка ще не відокремлює безпеку суспільства від безпеки держави, що зумовлено домінуванням у політико-правовому житті феномену східної деспотії. Доведено, що давньогрецька політико-правова думка продемонструвала широку панораму оригінальних безпекових поглядів у контексті фундаментальних політико-правових концепцій, які відображали складну діалектику співвідношення та взаємодії індивіда, суспільства, права й держави. Виокремлено і досліджено три періоди розвитку безпекознавчої проблематики на тлі еволюції давньогрецької інтелектуальної традиції: 1) ранній (архаїчний) період (IX−VIІІ – VI ст. до н. е.); 2) класичний період (V − перша половина ІV ст. до н. е.); 3) елліністичний період (друга половина ІV − ІІ ст. до н. е). Надано розгорнену характеристику безпекознавчих ідей у межах кожного періоду. Також дисертанткою здійснено аналіз змісту безпекових концепцій у працях давньоримських мислителів, що дозволило виокремити три періоди розвитку безпекознавчої проблематики на тлі еволюції давньоримської інтелектуальної традиції: 1) царський (середина VIII − кінець VI ст. до н. е.); 2) республіканський із поділом на давньореспубліканський (кінець VI − ІІІ ст. до н. е.) та пізньореспубліканський (ІІІ − кінець І ст. до н. е.) періоди; 3) імператорський із виокремленням періодів Принципату, або Ранньої імперії (кінець І ст. до н. е. − кінець ІІІ ст. н. е.), і Домінату, або Пізньої імперії (кінець ІІІ − кінець V ст. н. е.). Дата реєстрації 2025-02-20 Додано в НРАТ 2025-03-12 Закрити