Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000147, Докторська дисертація На здобуття Доктор юридичних наук Дата захисту 17-04-2025 Статус Захищена Назва роботи Кримінальні правопорушення проти представників влади Здобувач Боровик Андрій Володимирович, Кандидат юридичних наук Опонент Шкута Олег Олегович Опонент Вознюк Андрій Андрійович Опонент Дудоров Олександр Олексійович Опис Дисертація є комплексним науковим дослідженням сучасних проблем кримінальної відповідальності за посягання на представників влади. За результатами системного аналізу підстав кримінальної відповідальності за посягання на представників влади виявлено хаотичність і безсистемність у побудові цих кримінально-правових норм, що спричиняє складнощі кваліфікації зазначених деліктів та інші проблеми правозастосування. На підставі аналізу емпіричних даних, досягнень теорії та правозастосовної практики, досвіду інших країн аргументовано низку нових концептуальних положень, висновків і пропозицій щодо розв’язання цих проблем шляхом оптимізації, уніфікації та інших способів удосконалення відповідних положень кримінального законодавства, а також покращення правозастосовної практики. Уточнено класифікацію кримінальних правопорушень проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян і кримінальних правопорушень проти журналістів, у межах якої виокремлено вісім груп таких деліктів. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення системи цих злочинів і кримінальних проступків. На підставі концепції об’єкта кримінального правопорушення як правовідносин визначено видовий, безпосередні основні та безпосередні додаткові об’єкти кримінальних правопорушень, передбачених ст. 342–345, 346, 347, 348, 349, 351, 351-1, 351-2 КК України. Запропоновано класифікацію потерпілих у досліджуваних кримінальних правопорушеннях. Розроблено пропозиції щодо удосконалено положення про представника влади, зокрема запропоновано уніфікувати відповідні положення кримінального законодавства шляхом забезпечення кримінально-правової охорони цих учасників суспільних відносин спільно з іншими особами, як-от особами, що виконують службові повноваження (професійний або юридичний обов’язок), реалізують суб’єктивне право в публічних інтересах. З метою розв’язання проблем, що виникають на практиці під час кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 342 КК України, у законі про кримінальну відповідальність запропоновано закріпити визначення поняття «опір». Схвалено пропозицію щодо виключення ч. 3 зі ст. 342 КК України з огляду на проблеми кваліфікації опору, поєднаного з примушенням потерпілих шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій. Встановлено, що конструкція втручання в діяльність представника влади має суттєві недоліки, а також виявлено недоліки, яких припустився законодавець під час конструювання ст. 351, 351-1, 351-2 КК України, та запропоновано уніфікувати та оптимізувати ці норми. Встановлено, що законодавець застосував такі способи конструювання підстав кримінальної відповідальності за посягання на різних представників влади (з одного боку, працівника правоохоронного органу, з другого – державного чи громадського діяча): 1) у межах однієї спеціальної норми (ст. 349 КК України); 2) у межах різних спеціальних норм одного й того самого розділу Особливої частини КК України (ст. 345, 346 КК України); 3) у межах різних спеціальних норм різних розділів Особливої частини КК України (ст. 112, 348 КК України); 4) у межах спеціальної та загальної норм різних розділів Особливої частини КК України (ст. 194, 347 КК України). З огляду на хаотичність і безсистемність у конструюванні окремих кримінально-правових заборон, що стосуються захисту представників влади, можливим варіантом реформування кримінального законодавства в цій сфері визнано їх виключення з КК України. За результатами вивчення практики притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності за діяння, які супроводжуються образами правоохоронців, виокремлено певні особливості та проблеми в цій сфері правового регулювання суспільних відносин, на підставі чого сформульовано висновок про необхідність удосконалення положень адміністративного та кримінального законодавства, а також практики його застосування. Сформульовано пропозиції з удосконалення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, за злочини чи кримінальні проступки загалом і посягання проти представників влади зокрема. У межах сучасної концепції відповідальності юридичних осіб інституту заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб, передбаченого розділом XIV-1 КК України, визнано цілком достатньо для забезпечення невідворотності відповідальності за посягання на представників влади. Сформульовано положення щодо кваліфікації посягань на представників влади у випадку вчинення їх службовою особою з використанням службового становища та у співучасті, а також окреслено напрями удосконалення цих ознак складів цих деліктів. Встановлено, що умисел у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст. 342–344, 349 КК України, є прямим, натомість інші делікти можуть вчиняти і з непрямим умислом. Визначено зміст інтелектуальних і вольових ознак умислу в цих кримінально протиправних діяннях. Дата реєстрації 2025-03-20 Додано в НРАТ 2025-03-20 Закрити