Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0525U000302, Докторська дисертація

На здобуття

Доктор юридичних наук, 12.00.07, Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дата захисту

19-07-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Основи доктрин адміністративного судочинства у демократичних державах: компаративний аспект.

Здобувач

Коваль Марат Петрович, к.ю.н.

Опонент Шопіна Ірина Миколаївна
Опонент Василенко Віктор Михайлович
Опонент Крикун Вячеслав Віталійович

Опис

У дисертації висвітлено компаративний вимір доктрини адміністративного судочинства у демократичних державах. Напрацьовано низку змін до національного права з удосконалення адміністративного судочинства (розробка законодавчих механізмів щодо чіткого розмежування юрисдикцій, виконання міжнародних зобов’язань, удосконалення судового контролю за виконанням рішень судів, незалежності суддів та організаційно-матеріального забезпечення судів, широкого використання письмового провадження, цифровізації та впровадження електронного суду, використання штучного інтелекту, розвитку медіації тощо). Встановлено, що дослідження компаративного аналізу правових явищ загалом і адміністративного судочинства зокрема має здійснюватися, виходячи з наступних пропедевтичних положень (що обумовлено соціокультурною природою правових явищ): культурно-історичний контекст; функціональний аналіз; нормативно-правове регулювання; комплексне використання методологічного інструментарію; термінологічні відмінності; культурна чутливість. Обґрунтовано, що методологія правових явищ має свої особливості, обумовлені соціокультурною природою права та правових явищ, оскільки застосування однакових методологічних засобів може призвести до різних результатів, залежно від типів розуміння права, яких дотримуються дослідники. Дослідження адміністративного судочинства має базуватися на природному розумінні права та цінностях справедливості, прав людини, верховенства права тощо. Доведено, що правова доктрина є чинником розвитку правової системи, проте її роль часто недооцінюється. Факторами плюралізму підходів до розуміння правової доктрини є її складна природа та відсутність єдиної методології дослідження. Правова доктрина формується в результаті колективних зусиль правників (communis opinio doctorum) і постійно розвивається, не маючи чітко визначеної форми. Авторитетність правової доктрини визначається визнанням її положень більшістю фахівців у відповідній галузі права. Важливу роль у формуванні правової доктрини відіграють судді, впливаючи на її розвиток через свою практику. Правова доктрина є теоретичною основою права, впливає на практику, є динамічною та має авторитет в юридичній спільноті. Під правовою доктриною слід розуміти теоретично обґрунтовану, фундаментальну систему ідей, принципів та концепцій авторитетних правників (communis opinio doctorum), яким іманентна нормативність та яка впливає на правотворчість і судову практику, а також динамічно розвивається. Встановлено, що доктрина адміністративного судочинства – це фундаментальна, теоретично обґрунтована система ідей, принципів та концепцій, що відображають специфіку судочинства в адміністративних судах, впливаючи на тлумачення й застосування норм адміністративного права в судовій практиці та які спрямовані на забезпечення належного функціонування адміністративного судочинства. Принципи доктрини адміністративного судочинства – це сукупність основоположних ідей, що відображають теоретичні засади, на яких ґрунтується розуміння адміністративного судочинства і які відображають спрямування та зміст доктрини адміністративного судочинства. Визначено, що систему принципів доктрини адміністративного судочинства складають такі принципи: теоретичної обґрунтованості положень доктрини; системності та цілісності; принцип динамізму та еволюції; принцип верховенства права; принцип забезпечення права на справедливий суд; пріоритету прав людини. Вони служать орієнтирами для наукових досліджень, розробки законодавства, судової практики, маючи нормативний вплив та відображаючи основні цінності суспільства. Не зважаючи на зміни в соціальних та політичних умовах, ці принципи залишаються основою стабільності правопорядку. Встановлено, що в країнах загального права адміністративна юстиція розвивалася без створення спеціалізованих адміністративних судів. Загальні суди традиційно розглядали також і адміністративні спори. Відсутність привілеїв для держави в судочинстві є невід’ємною частиною принципу рівності всіх перед законом. Особливістю американської адміністративної юстиції є тісна взаємодія з виконавчою владою та використання спеціалізованих органів для розгляду адміністративних справ. Розвиток інституцій, що забезпечують систематизацію та поширення прецедентної практики, є ключовим для ефективного функціонування окремих елементів прецеденту в національній системі права. Законодавчі зміни, які б закріпили механізми застосування судових прецедентів на національному рівні, у поєднанні з діяльністю цих інституцій, сприятимуть підвищенню стабільності та передбачуваності судових рішень. Відновлення постанов Пленуму Верховного Суду стане додатковим інструментом уніфікації судової практики. Удосконалення адміністративного судочинства в Україні потребує комплексного підходу із імплементацією міжнародних стандартів захисту права на справедливий суд. Серед основних напрямів розвитку важливу роль відіграє забезпечення процедурних гарантій, таких як незалежність суддів, прозорість процесу та змагальність сторін.

Додано в НРАТ

2025-06-19