Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0525U000317, Докторська дисертація

На здобуття

Доктор біологічних наук, 06.03.03, Лісознавство і лісівництво

Дата захисту

05-07-2025

Статус

Запланована

Назва роботи

Лісівничо-екологічні засади формування біотичної стійкості деревостанів за участі Abies alba Mill. у Покутсько-Буковинських Карпатах

Здобувач

Кульбанська Іванна Миколаївна, Кандидат біологічних наук

Консультант Гойчук Анатолій Федорович
Опонент Мєшкова Валентина Львівна
Опонент Криницький Григорій Томкович
Опонент Черневий Юрій Іванович

Опис

Вперше визначено видовий склад патогенної мікро- і мікобіоти, пов’язаної із деградацією деревостанів за участі Abies alba, в їх системній взаємодії з лісовими деревними рослинами в залежності від лісівничо-екологічних, біотичних та фітоценотичних чинників як передумов порушення біотичної стійкості у лісах дослідного регіону. Зокрема, зафіксовано та ідентифіковано 54 види грибів, з них 18,5 % представники відділу Ascomycota та 81,5 % – відділу Basidiomycota. З них 13 видів формують консортивні зв’язки з Picea abies, 6 видів – із Abies alba та 35 видів – із Fagus sylvatica. Встановлено певну залежність показників санітарного стану лісів ПокутськоБуковинських Карпат із основними лісівничо-таксаційними показниками деревостанів. Ослабленими є штучні насадження, тоді як деревостани природного походження характеризуються підвищеною стійкістю. Практично здоровими є перестійні лісостани; ослабленими – стиглі деревостани та молодняки; у групі ризику знаходяться середньовікові насадження. Найбільш ослабленими є ялицеві деревостани в умовах вологої буковосмерекової суяличини. Аналіз ослаблення лісостанів в залежності від складу деревостану показує, що частка ялиці у складі у межах ценотичного оптимуму (25–30 %) впродовж усього періоду вирощування деревостанів є одним із вагомих чинників його резистентності. Виокремлено п’ять стадій деградації деревостанів з участю Abies alba. Тригером І стадії є раптові трансформації умов довкілля абіотичними і антропічними чинниками. ІІ стадія пов’язана з активізацією фітопатогенів різної систематичної належності та інвазіями шкодочинних комах, зокрема Adelges piceae. ІІІ стадія призводить до стрімкого «клінічного» відмирання A. alba, тоді як ІV стадію характеризують аномальні зміни в будові деревини ялиці. Посилюються деградаційні зміни за рахунок заселення дерев ксилотрофами і ксилофагами із родин Scolytinae і Cerambycidae. Під час настання V стадії відбувається оптимізація екологічних та фізіологічних характеристик ґрунту, що ефективно відновлює фізіологічні процеси рослин-продуцентів. З’ясовано, що типовими симптоматичними ознаками виразково-пухлиноподібної хвороби Abies alba є утворення на молодих гілках та пагонах типових муфтоподібних наростів, а також «відьминих мітл». Збудником є облігатний патоген Melampsorella cerastii. Встановлено потенційну роль ендофітної міко- та мікробіоти у формуванні біотичної стійкості деревостанів за участі Abies alba та виділено 40 видів бактерій, що безпосередньо пов’язані із життєдіяльністю рослин, з яких 12 ізолятів були ендофітами, а 28 – епіфітами. Для дослідження фітостимулювальної активності використані ізоляти бактерії роду Bacillus. З тканин Abies alba, на основі сукупності результатів морфолого-культуральних досліджень, а також аналізу послідовностей гена 16S рРНК, виділено штам Lelliottia amnigena як складник ендофітної мікробіоти, та внесено до бази даних GenBank за номером PP734867. Досліджуючи механізм біотичної стійкості деревостанів за участі Abies alba, запропоновано комплексний підхід щодо оцінки стійкості, яка включає три групи чинників (абіотичні, біотичні та антропічні), а також виокремлено ключові ознаки стійких лісових екосистем, розглядаючи їх з лісівничо-екологічної, біотичної та фітоценотичної перспектив. Сформовано схему формування біотичної стійкості деревостанів на основі 15 ознак та запропоновано розрізняти 3 категорії стійкості: І категорія стійкості (стійкі або інертні), ІІ категорія стійкості (з порушеною стійкістю або толерантні), ІІІ категорія стійкості (нестійкі). Набула подальшого розвитку поліфакторіальна теорія виникнення та розвитку деградацій деревостанів як ознаки порушення біотичної стійкості під впливом чинників довкілля. На основі її головних постулатів створено теоретичну модель оцінки біотичної стійкості деревостанів у контексті лісівничо-екологічних, біотичних і фітоценотичних чинників. Розроблено фітоценотичну методику діагностування причин виникнення патологічних процесів у лісах, за якою синтаксономічна приналежність, видовий склад та екологічна приуроченість лісів за участю Abies alba є однією з ознак біотичної стійкості деревостанів.

Додано в НРАТ

2025-07-04