Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000365, Докторська дисертація На здобуття Доктор юридичних наук Дата захисту 03-09-2025 Статус Захищена Назва роботи Адміністративно-правові засади діяльності кримінально-виконавчої системи України: доктринальні підходи розвитку. Здобувач Білак Наталія Ігорівна, Кандидат юридичних наук Опонент Пунда Олександр Олегович Опонент Приймаченко Дмитро Володимирович Опонент Берлач Анатолій Іванович Опис Дисертацію присвячено комплексному дослідженню доктринальних підходів розвитку адміністративно-правових засад діяльності кримінально-виконавчої системи України. У дисертації розглянуто стан та методологію дослідження кримінально-виконавчої системи України. Представлено історіографію дослідження діяльності кримінально-виконавчої системи України у вигляді чотирьох етапної періодизації підпорядкування установ виконання покарань та слідчих ізоляторів: перший період (1991–1998 рр.) – підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України; другий період (1998–2010 рр.) – Державному департаменту України з питань виконання покарань; третій період (2010–2016 рр.) –Державній пенітенціарній службі України; четвертий період (з 2016 року – дотепер) – Міністерству юстиції України. Розкрито понятійно-категоріальний апарат кримінально-виконавчої системи України в контексті публічного та адміністративно-правового регулювання. Звернено увагу на те, що уніфікація термінології є ключовим інструментом забезпечення ефективності, прозорості та справедливості функціонування кримінально-виконавчої системи України, оскільки вона гарантує чітке розуміння правових норм, запобігає порушенням прав, сприяє розробці єдиних стандартів та ефективному міжнародному співробітництву. Проаналізовано наукові та нормативні підходи до визначення правової категорії «кримінально-виконавча система України», розкрито її сутнісно-змістові ознаки, функції, структурні елементи, а також проаналізовано співвідношення з концепцією пенітенціарної системи. Розглянуто кримінально-виконавчу систему України як об'єкт публічного управління та як об'єкт адміністративно-правового регулювання, закладаючи концептуальну основу для дисертаційного дослідження загалом. Запропоновано нормативну складову механізму адміністративно-правового регулювання кримінально-виконавчої системи України розглядати як сукупність правових норм, що визначають засади її функціонування, взаємодії з іншими суб'єктами та забезпечення прав ув'язнених на національному й міжнародному рівнях. Визначено інституційну складову механізму адміністративно-правового регулювання кримінально-виконавчої системи України у широкому та вузькому розуміннях. Обґрунтовано, що ціннісна орієнтованість наділяє адміністративно-правове регулювання кримінально-виконавчої системи України особливим сенсом та спрямованістю, даючи відповідь на питання, які цінності держава прагне захистити та реалізувати через адміністративно-правове регулювання. Розкрито процедурну складову механізму адміністративно-правового регулювання кримінально-виконавчої системи України. Здійснено видову характеристику та порівняльний аналіз персоналу кримінально-виконавчої системи України. Виокремлено специфіку проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. Проаналізовано відносини влади-підпорядкування в кримінально-виконавчій системі України. Зазначено, що відносини влади-підпорядкування в кримінально-виконавчій системі є вертикальними (вони виникають між субпідрядними у правовому розумінні сторонами і виражають юридичну залежність однієї сторони від іншої). При цьому, їм можуть бути притаманні субординаційні зв’язки, що випливають з характеру загального юридичного становища суб’єктів (тобто правосуб’єктності, правового статусу) – внаслідок чого формується визначене становище суб’єктів у стані влади і підпорядкування, окреслення взаємозв’язків між суб’єктами права. Зазначено, що для відносин влади-підпорядкування в кримінально-виконавчій системі України притаманним є імперативний метод впливу. Виокремлено проблемні аспекти організації та розвитку кадрового потенціалу кримінально-виконавчої системи. Зазначено, що робота із засудженими є специфічною, що проявляється через: небезпеку з фізичної точки зору, оскільки персонал працює з особами, які вчинили кримінальні правопорушення (переважно тяжкого характеру); наявністю щоденних ризиків зараження важкими захворюваннями; емоційну та психологічну виснажливість, оскільки працівники установ виконання покарань фактично добровільно обмежують свою свободу на певний час. Теоретично обґрунтовано, що престиж ДКВС України перебуває наразі на критично низькому рівні. Охарактеризовано актуальні питання забезпечення дотримання прав засуджених та осіб, взятих під варту в діяльності кримінально-виконавчої системи України. Запропоновано критерії класифікації прав засуджених та осіб, взятих під варту. Проаналізовано особливості взаємодії органів та установ виконання покарань з інститутом громадського суспільства. Запропоновано на законодавчому рівні передбачити можливість формування громадських рад на регіональному рівні, що дозволить здійснювати громадський контроль локально. Відзначено проблематику інституту спеціально уповноваженого представника, що полягає у формальному характері функціонування. Розкрито особливості діяльності кримінально-виконавчої системи України в умовах воєнного стану. Дата реєстрації 2025-08-21 Додано в НРАТ 2025-08-21 Закрити