Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0525U000541, Докторська дисертація На здобуття Доктор юридичних наук Дата захисту 12-12-2025 Статус Запланована Назва роботи Загальнодозвільний тип правового регулювання (теоретична характеристика) Здобувач Раданович Наталія Миколаївна, Кандидат юридичних наук Консультант Рабінович Петро Мойсейович Опонент Петришин Олександр Віталійович Опонент Ковальчук Віталій Богданович Опонент Бобровник Світлана Василівна Рецензент Косович Віталій Мирославович Рецензент Луць Людмила Андріївна Рецензент Дудаш Тамара Іванівна Опис Дисертацію присвячено вивченню загальнодозвільного типу правового регулювання. Для цього комплексно досліджено явище загальної дозвільності, яке відображає ідею обсягів (меж) свободи у праві і в процесі загальнотеоретичного, філософсько-правового обґрунтування та нормативного закріплення набуває особливостей (ознак) одноіменного типу правового регулювання. Визначено поняття загальнодозвільного типу правового регулювання як його спрямованості на максимальну реалізацію свободи в межах існуючого правопорядку за посередництвом загального дозволу. Встановлено сутнісні, змістовні та формальні ознаки цього типу регулювання, його співвідношення (пряму пропорційну залежність) зі спеціальнодозвільним типом правового регулювання. Виявлено і диференційовано чинники, які впливають на досліджуване регулювання. Запропоновано юридичну конструкцію загального дозволу як формальної основи досліджуваного регулювання, встановлено особливості її формування, склад та структуру. Обгрунтовано, що юридичну конструкцію загального дозволу формують звернуті до адресатів загального дозволу – суб’єктів соціальної свободи: 1) юридичні заборони як основні засоби обмеження загального дозволу, що забезпечують максимум свободи; 2) юридичні зобов’язування як додаткові засоби обмеження загального дозволу, які є важливими запобіжниками вседозволеності, зловживання правом; 3) юридичні дозволи як засоби безпосередньої об’єктивації загального дозволу, що фіксують його і/або підсилюють в порядку конкретизації, визначаючи мінімум, мінімальний стандарт свободи. Визначено поняття таких юридичних заборон, зобов’язувань, дозволів як інструментів формування загального дозволу – юридичних засобів загальнодозвільного призначення. Надано теоретичну характеристику цих засобів (з огляду на специфіку: 1) регулятивності; 2) джерельності; 3) формалізації; 4) адресності; 5) зв’язку з іншими юридичними засобами) і відмежовано від інших юридичних заборон, зобов’язувань, дозволів – засобів спеціальнодозвільного призначення. Обґрунтовано юридичну конструкцію загальної заборони (формальну основу спеціальнодозвільного типу правового регулювання), яку формують звернуті до адресатів загальної заборони (суб’єктів владних повноважень. Встановлено, що різновидом таких юридичних дозволів є дискреційні повноваження як потенційно максимальні обмежувачі загального дозволу. З’ясовано специфіку об’єктивації загального дозволу на матеріалах юридичної (законодавчої, правозастосовчої та правотлумачної) практики, яка зумовлена його комплексним розумінням як юридичної конструкції. Запропоновано класифікацію можливих варіантів об’єктивації загального дозволу. Встановлено, що практичне значення дослідження таких варіантів у можливостях максимального вияву інструментального потенціалу загальнодозвільного регулювання, оцінки усіх без винятку юридичних заборон, зобов’язувань, дозволів з точки зору обсягу загального дозволу, тобто відновлення, збереження і максимальної реалізації свободи, дотримання заборони звуження змісту й обсягу існуючих прав та свобод. Визначено і обґрунтовано сферу загальнодозвільного типу правового регулювання з огляду на втілення правових цінностей, що нерозривно пов’язані зі свободою – узалежнені вільним розвитком, як-от, людська особа, народ, територіальні громади, інститути громадянського суспільства. Запропоновано диференціювати таку сферу на предметну і суб’єктну, доведено практичне значення її дослідження, що виявляється у з’ясуванні дійсних обсягів свободи, можливостей її відновлення, збереження і максимального розширення в процесі позитивно-правової конкретизації (тобто перетворення з загальної природної свободи на спеціальні конституційні права та свободи). Запропоновано методику встановлення та тестування обсягу загального дозволу (і свободи, презюмованої ним) як критерія якості (зокрема цінності) правового регулювання, що полягає у: 1) максимальному виявленні юридичних заборон, зобов’язувань, дозволів, які прямо або опосередковано супроводжують формування правового статусу адресатів загального дозволу (загальнодозвільного правового статусу) на основі запропонованих варіантів об’єктивації загального дозволу в межах сфери загальнодозвільного регулювання; 2) їх оцінюванні з точки зору обсягу загального дозволу, який: а) розширюється, коли скасовують або звужують зміст і обсяг усіх існуючих засобів обмеження загального дозволу, запроваджують нові або розширюють зміст і обсяг усіх існуючих засобів підсилення загального дозволу; б) звужується, коли запроваджують нові або розширюють зміст і обсяг усіх існуючих засобів обмеження загального дозволу, скасовують або звужують зміст і обсяг усіх існуючих засобів підсилення загального дозволу. Таке оцінювання відбувається насамперед в процесі конституційного контролю в Україні, що забезпечує «юридичний розрахунок свободи» і належне виконання державою основного конституційного обов’язку, передбаченого статтею 3 Конституції України. Дата реєстрації 2025-12-18 Додано в НРАТ 2025-12-18 Закрити