Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0820U100136, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Договір про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю

Здобувач

Козак Оксана Михайлівна,

Керівник Кот Олексій Олександрович
Опонент Боднар Тетяна Валеріївна
Опонент Шишка Олександр Романович
Рецензент Міловська Надія Василівна
Рецензент Федорченко Наталія Володимірівна

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право. Право

Дата захисту

31-07-2020

Опис

У першому розділі «Становлення та розвиток інституту прийомної сім’ї у вітчизняному законодавстві» з’ясовано історичні аспекти становлення та розвитку цього правового інституту у вітчизняному законодавстві. Виокремлено шість періодів становлення та розвитку інституту прийомної сім’ї як однієї з нових форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у вітчизняному праві. Акцентовано увагу на правовому статусі дітей при врегулюванні відносин щодо влаштування їх на виховання у прийомну сім’ю. Вихованець прийомної сім’ї користується як всім спектром прав, притаманних будь-якій дитині в родині, так і правами, передбаченими спеціальними нормативними актами, що спрямовані на захист прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У другому розділі «Правова характеристика договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю та порядок його укладення» на основі характеристики договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання у прийомну сім’ю вироблено його поняття та визначено його приватноправову природу. Характер відносин, що виникають між прийомними батьками, органом, що прийняв рішення про створення прийомної сім’ї, та самою дитиною є приватноправовим, оскільки: 1) відображається у наданні послуг із виховання дитини, яка цього потребує; 2) здійснення прав та виконання обов’язків контрагентами за цим договором спрямовано на створення гідних умов розвитку та виховання дитини; 3) відносини між прийомними батьками та прийомною дитиною носять фідуціарний характер; 4) метою вступу прийомними батьками та органом, що прийняв рішення про створення прийомної сім’ї, в договірні відносини є створення умов, максимально наближених до виховання дитини в звичайній сім’ї. Відносини, що виникають між відповідним органом виконавчої влади та прийомними батьками є як особистими немайновими, так і майновими. Договір про влаштування дітей на виховання у прийомну сім’ю, будучи частково пойменованим, за своїми ознаками близький до договорів про надання послуг. Акцентовано увагу на правовому статусі сторін договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання у прийомну сім’ю. Виокремлено передумови та встановлено порядок укладення договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю. У третьому розділі «Виконання зобов’язань за договором про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю та відповідальність за їх порушення» акцентовано увагу на особливостях виконання зобов’язань за договором про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю, що пов’язані з закріпленням законодавчої вимоги до прийомних батьків надати послугу такого характеру особисто. Під предметом договору із влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю розуміється сукупність дій прийомних батьків (як фактичного, так і юридичного характеру) щодо належного здійснення та за потреби захисту особистих та майнових прав прийомної дитини шляхом влаштування такої дитини у свою сім’ю, її виховання, навчання, оздоровлення тощо до досягнення нею повноліття (завершення навчання у відповідних навчальних закладах). Відповідальність сторін договору про влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомну сім’ю є договірною, тому й існує об’єктивна потреба в нормативному закріпленні такого механізму цивільно-правової відповідальності сторін, який, з одного боку, передбачав би засоби впливу на сторони зобов’язання, а з іншого – визначав би оптимальний порядок застосування вказаних правових засобів.