Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0821U100886, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 20-05-2021 Статус Запланована Назва роботи Кримінально-правова характеристика діяння ненадання допомоги хворому медичним працівником Здобувач Ботякова Вікторія Вікторівна, Керівник Матвійчук Валерій Костянтинович Опонент Воробей Петро Адамович Опонент Куцевич Максим Петрович Рецензент Дідківська Галина Василівна Рецензент Мірошниченко Сергій Сергійович Опис Дисертаційну роботу присвячено формулюванню науково обґрунтованих пропозицій, що спрямовані на удосконалення означених кримінально-правових норм (ст. 139 КК України), а також підвищення ефективності кримінального права саме у сфері належного надання медичної допомоги у відповідності з чинним законодавством особі, яка її потребує, зокрема шляхом реалізації права на охорону здоров’я й медичну допомогу, на основі комплексної та системної кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення, передбаченого ст. 139 КК України. Варто зазначити, що дане дослідження виконано у межах актуального на сьогодні для сучасної науки антропоцентричного напрямку, зокрема коли центром уваги держави має бути людина як суспільна істота, яка у своїй поведінці відповідно керується певними установками чи/та цінностями, що можуть регулюватись традиціями, звичаями, законом тощо. У результаті проведення наукового аналізу теоретичного стану означеної проблеми, зокрема її законодавчого регулювання, а також практики застосування чинного законодавства, було надано важливі й істотні пропозиції для науки кримінального права, сформульовані нові положення та висновки. Зокрема здобувачем вивчено 335 теоретичних джерел, проведено наскрізний огляд законодавчого матеріалу, у якому наявні вказівки на положення щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 139 КК України, проаналізовано усі 9 вироків з Єдиного державного реєстру судових рішень винесених з 2012 по 2020 рр. у частині кримінальної відповідальності за ненадання допомоги хворому медичним працівником та опитано 930 респондентів щодо означеної проблеми. У ході дослідження встановлено витоки й ґенезу кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення ненадання допомоги хворому медичним працівником і сучасний стан проблеми (підрозділ 1.1). У дисертації закладені методологічні основи щодо формування авторського підходу із визначення поняття кримінального правопорушення «Ненадання допомоги хворому медичним працівником», передбаченого ст. 139 КК України (підрозділ 1.2). З огляду на вищевказане і загального поняття кримінального правопорушення (ст. 11 КК України), а також об’єктивні й суб’єктивні ознаки даного діяння, автором сформульовано визначення цього кримінального правопорушення під яким варто розуміти: «Умисну (у виді прямого умислу для ч. 1), а за ч. 2 даної статті подвійну форму вини (до діяння умисна вина у виді прямого умислу, а щодо наслідків тільки необережність у виді кримінально протиправної самовпевненості), заборонену КК дію чи бездіяльність, суб’єкта (медичний працівник), що посягає на суспільні відносини, які виникають щодо умов із забезпечення надання медичної допомоги, у відповідності із чинним законодавством, особі, що її потребує, зокрема шляхом реалізації її права на охорону здоров’я й медичну допомогу лікарем чи іншим медичним працівником у державних або комунальних, чи приватних закладах охорони здоров’я, або науково-педагогічним працівником закладу вищої чи післядипломної освіти, що забезпечують підготовку кадрів у галузі охорони здоров’я, за наявності у нього сертифіката лікаря-спеціаліста і дозволу керівника закладу охорони здоров’я щодо надання медичної допомоги, чи фізичною особою-підприємцем, що зареєстрована й має ліцензію на провадження господарської діяльності щодо медичної практики, які полягають у ненаданні (бездіяльність) чи відмові (дія) надати медичну допомогу потерпілому, який знаходиться у фізіологічному або/та патологічному процесі, що є критичним або/та небезпечним для його життя і здоров’я, за умови, що останній саме потребує надання медичної допомоги та відсутні перешкоди, а також наявна можливість для здійснення дій щодо усунення небезпеки для здоров’я й життя потерпілого, тобто йому буде надана медична допомога медичним працівником, який відповідно до встановлених правил та чинного законодавства зобов’язаний її надавати, та спричинило (за ч. 2 цієї статті) смерть або інші тяжкі наслідки для потерпілого». З’ясовано зміст основних чинників соціально-правової обумовленості кримінально-правової заборони, передбаченої ст. 139 КК України: а) соціально-кримінологічний чинник; б) нормативний чинник; в) етичний чинник; г) міжнародно-правовий чинник; д) культурно-історичний чинник (підрозділ 1.2). Проаналізувавши чинники соціально-правової обумовленості даної заборони (ст. 139 КК України), варто зазначити, що наявна неоднорідність поглядів на загальні та спеціальні положення щодо соціально-правової обумовленості заборони, а також наявні суперечливі судження, що стосуються класифікаційних систем передумов криміналізації. З огляду на зазначене вище, маємо усі підстави, аби стверджувати, що на сьогодні означена проблема на теоретичному рівні залишається не вирішеною. Дата реєстрації 2021-05-24 Додано в НРАТ 2021-05-24 Закрити