Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0822U100567, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Захист та забезпечення прав дитини в умовах військових дій на Донбасі: теоретико-правовий аналіз.

Здобувач

Степаненко Наталія В'ячеславівна,

Керівник Француз Анатолій Йосипович
Опонент Шевченко Анатолій Євгенійович
Опонент Дідич Тарас Олегович
Рецензент Скоморовський Віталій Богданович
Рецензент Доляновська Інна Миколаївна

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право. Право

Дата захисту

27-01-2022

Опис

У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження вдосконалення теоретико-правових положень, формулювання пропозицій щодо правового захисту та забезпечення прав дитини в умовах військових дій на Донбасі. Аргументовано, що генеза, сутність, поняття та зміст правового статусу дитини нерозривно пов’язані із поняттям «правового статусу особи». Відзначено: правовий статус дитини виходить за змістом та сутністю з правового статусу особи, однак його особливістю є те, що під правовим статусом дитини слід розуміти таку ж сукупність прав, свобод та обов’язків, як і для особи, тільки особливі (специфічні) права діють до досягнення повноліття. Встановлено, що під соціальними цінностями правового статусу дитини розуміють значимість практичних і правових заходів держави в задоволенні потреб дітей, які перебувають у зоні проведення військового конфлікту, та тих, що були переміщені внаслідок цього конфлікту. Вони повинні мати статус особливої категорії дітей, що потребують захисту прав і свобод в умовах збройного конфлікту, з наголосом, що реалії сьогодення створюють обстановку, в якій здійснення державної політики з утвердження панування соціальних цінностей саме правового статусу дитини потребує негайного дієвого і реального вдосконалення. Здійснено аналіз міжнародного та вітчизняного нормативно-правового потенціалу, що стосується захисту прав дитини під час військового конфлікту на Донбасі. З’ясовано, що окремого законодавчого акту щодо особливостей захисту прав дітей, які постраждали в результаті військових дій, за сім років збройного конфлікту в Україні не ухвалено. Проаналізовано внесення змін до Законів України «Про охорону дитинства», «Про внесення змін до деяких Законів України щодо посилення соціального захисту та підтримку сімей з дітьми», встановлено, що вказані зміни зазначену правову ситуацію регулюють не в повному обсязі. Розглянуто сутність прав дитини в Україні як «нову аксіологію» демократичного розвитку в умовах глобалізаційних викликів. Визначено, що під аксіологією права загалом розуміють позитивну роль права у задоволенні потреб учасників суспільного життя. Виходячи з цього, виокремлено, що під правами дитини як «новою аксіологією» сучасного демократичного суспільства, слід розуміти можливість будь-якого суспільства задовольняти основоположні права та свободи дітей на життя, здоров’я, освіту, повноцінний розвиток як запоруку розвитку майбутнього кожної держави. Досліджено, що права дітей, які перебувають на території військового конфлікту, в сучасних умовах глобалізаційних викликів в Україні, перебувають в протиріччі із реальними наявними проблемами і є вкрай вразливими, існують за недосконалості та неадекватності юридичних механізмів їхнього захисту. З’ясовано, що в Україні досі відсутній документ із конкретним переліком заходів, який забезпечив би задекларовані медичну, психологічну, педагогічну реабілітацію та соціальну реінтеграцію дітей, що постраждали внаслідок військових дій і збройних конфліктів, така ситуація є новою в колі суспільно-правових проблем нашого суспільства. Визначено поняття та алгоритми захисту прав дитини. Виявлено різні багатовекторні передумови і фактори порушення прав та свобод дитини в умовах гібридної війни на Сході України. Реальна відповідальність за ці злочини повинна підпадати під поняття «військовий злочин, скоєний при обтяжливих обставинах», та під юрисдикцію міжнародного військового трибуналу. Аналіз міжнародного нормативно-правового потенціалу у такому контексті засвідчує декларативність ухвалених норм, питання щодо захисту прав дитини в умовах військового конфлікту (гібридної війни) в конкретній постановці не розглядаються. У сьогоднішніх реаліях, ведення гібридних воєн різних форм і методів, ефективні комплексні міри із задіянням усіх державно-правових конструкцій, механізмів та інструментів на міжнародному рівні не здійснюється, підтвердженням цьому є гібридна війна на Сході України, яка триває вже восьмий рік, і з кожним днем кількість людських жертв та жахливих наслідків тільки збільшується, а їх продовження має незворотні системні процеси. Проаналізовано в площині різних тематичних направлень та критеріїв, що Рада Безпеки ООН у питаннях захисту прав, свобод і гарантій дитини в умовах військового конфлікту має символічні форми впливу на негативні процеси, є обтяжливою, нормативно-правові механізми вражені формальністю, декларативністю, складністю процесів, що породжує безвідповідальність і уникнення кримінального покарання військових злочинців у міжнародному військовому трибуналі.