Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U100007, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Обмежувальні заходи в кримінальному праві України

Здобувач

Ковалик Юлія Михайлівна,

Керівник Бурдін Володимир Миколайович
Опонент Гумін Олексій Михайлович
Опонент Созанський Тарас Іванович
Рецензент Денькович Ольга Іванівна
Рецензент Крикливець Дмитро Євгенович

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право. Право

Дата захисту

04-01-2023

Опис

Дисертація є комплексним науковим дослідженням обмежувальних засобів у кримінальному праві України, на підставі якого розроблено науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення положень про обмежувальні засоби у КК України та практики їх застосування. У дисертації проведено аналіз теоретико-методологічних засад дослідження обмежувальних засобів. Проаналізовано стан наукових досліджень, які пов’язані з питаннями призначення особі одного чи декількох обмежувальних засобів. Завдяки проведеному історико-правовому аналізу обмежувальних засобів у кримінальному праві України виявлено їх зародки. Так, вдалося простежити підходи та погляди до формування системи кримінально-правових засобів загалом у різні періоди існування української державності. Вивчення зарубіжного досвіду регламентації кримінально-правових засобів дало змогу підтвердити, що незважаючи на різні типи правових систем, у межах яких знаходяться іноземні держави, у їхньому законодавстві існують правові явища, які мають спільне з обмежувальними засобами за КК України. Сформульований висновок про те, що обмежувальні засоби, передбачені у КК України, за правовою природою відносяться до засобів безпеки. Це підтверджується наявністю специфічної мети обмежувальних засобів, а саме убезпечення потерпілої особи від винного та запобігання вчиненню нових протиправних діянь щодо такої. Надано авторське визначення злочину, що пов’язаний з домашнім насильством, із вказівкою на дві конститутивні ознаки, а саме форму, яка повинна бути притаманна для домашнього насильства (фізична, сексуальна, психологічна або економічна), та визначене коло осіб. Водночас основною концепцією дисертаційної роботи є обґрунтування можливості розширення сфери застосування кримінально-правових обмежувальних засобів і на інші склади кримінальних правопорушень, які не пов’язані з домашнім насильством. Проілюстровано, що потенціал кримінально-правових обмежувальних засобів є применшений, адже такі здатні виконувати завдання КК України та досягати поставленої мети і в разі вчинення будь-якого кримінального правопорушення, де необхідно забезпечити безпеку потерпілого. Проаналізовано й умови призначення особі одного чи декількох обмежувальних засобів. Запропоновано диференціацію строків застосування обмежувальних засобів з огляду на існування у КК України поняття кримінального правопорушення та його видів. Обґрунтовано необхідність відмови від зазначення нижньої вікової межі (вісімнадцять років) для особи, якій призначається один чи декілька обмежувальних засобів. Встановлено, що потребують модернізації і різновиди обмежувальних засобів, які передбачені у частині першій статті 91-1 КК України. Проведене дослідження допомогло сформулювати поняття кримінально-правових обмежувальних засобів. Отже, кримінально-правові обмежувальні засоби – це примусові засоби кримінально-правового характеру, які полягають у обмеженні реалізації певних прав і свобод особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, з метою убезпечення потерпілої особи та запобігання вчиненню щодо неї протиправних діянь у майбутньому. Встановлено відсутність належного правового регулювання контролю за виконанням обмежувальних засобів, передбачених статтею 91-1 КК України. Поки що положення частини четвертої статті 91-1 КК України щодо суб’єктів контролю носить лише декларативний характер. Проаналізовано проблеми встановлення кримінальної відповідальності за умисне невиконання обмежувальних засобів, передбачених у КК України.