Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0823U100020, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 29-12-2022 Статус Запланована Назва роботи Детермінанти атрибутивної поведінки особистості Здобувач Сюй Болунь ..., Керівник Велитченко Леонід Кирилович Опонент Шандрук Сергій Костянтинович Опонент Підбуцька Ніна Вікторівна Опонент Сербін Юрій Вікторович Рецензент Бабчук Олена Григорівна Опис Дисертацію присвячено розгляду атрибутивної поведінки, що трактується як наслідок наскрізних атрибутивних дій у комунікативних ситуаціях в умовах різного співвідношення ставлення до іншого комуніканта та його комунікативного вираження. У руслі міркування про розуміння як основний суб'єктний механізм поведінкового акту і поведінки в цілому, і вбачаючи певну процесуальну схожість з явищем атрибуції (приписування), теж виконуваним як визначення причинно-наслідкових зв'язків, сформульовано висновок про можливість назвати поведінку, засновану не стільки на відображенні об'єктивних обставин, скільки на їх суб'єктивному тлумаченні, атрибутивною поведінкою. Аналіз та узагальнення теоретико-змістовних аспектів проблеми атрибутивної поведінки дозволив сформулювати методологічні принципи як основу її вихідної теоретичної моделі: 1) принцип реципрокності як відображення ідеї присутності в ментальній моделі поведінки певного співвідношення зовнішнього (об'єктивного) та внутрішнього (суб'єктивного) при розв'язані комунікативно-інтерактивної прагматичної задачі; 2) принцип задачності, згідно якому атрибутивна поведінка є наслідком ментального добудовування умови розв'язуваної задачіпри апеляції до особистісних ресурсів; 3) принцип сигніфікативностіяк вираз означальної функції мовленнєвої діяльності індивіда стосовно називання словом тієї чи іншої відображуваної ознаки; 4) принцип соціо-культуральної гомогенності постулює детермінованість патернів індивідуального відображення спільними умовами провідної діяльності та приналежністю до певної соціумної групи з притаманній їй субкультурою; 5) принцип конгруентності свідчить про присутність в атрибутивних діях індивіда особистісно-діяльнісного досвіду інших учасників групи у вигляді певного усередненого поведінкового патерну; 6) принцип результативності вказує на підпорядкованість атрибутивної поведінки отриманню задачного результату; 7) принцип ресурсності розглядає особистісні ресурси індивіда як основну функціональну детермінанту атрибутивної поведінки. Будова атрибуції як процесу, початком якого є інтенціональна точка, висхідна до суб'єкта як осередка вітальних, особистісних і діяльнісних функцій індивіда, дана в ситуативному контексті його життєдіяльності, що вимагає від нього адекватної контекстуальної поведінки на основі розуміння присутніх в ній суб'єкт-суб'єктних і суб'єкт-об'єктних відношень за рахунок використання внутрішніх (ментальних, особистісних, діяльнісних) ресурсів. За допомогою факторного аналізу встановлено найбільш суттєві фактори атрибутивної поведінки: 1) соціальна контактність (екстраверсія, досягнення мети без попрання прав іншого, пристосовність); 2) настороженість (підозрілість, нездатність вибачати помилки людей, відповідальність за свої вчинки); 3) емоційна рафінованість (вишуканість, еталонність власного «Я», схильність перевиховувати іншого). Ці сполучення компонентів особистого досвіду засновують найбільш помітні форми атрибутивної поведінки – соціально контактну, недовірливу, емоційно рафіновану.Відповідно до отриманих факторів зазначено можливість існування наступних варіантів атрибутивної поведінки: 1) соціально контактний; 2) недовірливий; 3)емоційно рафінований; 4)самовпевнений; 5) невигадливий; 6)доброзичливий; 7) соціально сміливий; 8) авторитарний; 9) фрустрований; 10) імпульсивний. На підставі методолого-теоретичного аналізу вихідних позицій проблематики атрибутивної поведінки та отриманих емпіричних відомостей сформульовано висновок про орієнтацію на особистісну ресурсність як основну процесуальну тенденцію у здійсненні поведінкової активності, рівень розвитку якої визначається ступенем засвоєння патернів соціумної поведінки у розрізі поведінкової активності колективного суб'єкта. Індивідуальні варіації атрибутивної поведінки кожного конкретного індивіда відбивають його особистісні переваги, обрані ним при перебуванні у своїй психологічної ніші у складі колективного суб'єкта. Дата реєстрації 2023-01-13 Додано в НРАТ 2023-01-13 Закрити