Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U101545, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Покращення ефективності прогнозування клінічних виходів у пацієнтів з гострим коронарним синдромом без елевації сегмента ST на госпітальному та постгоспітальному етапах

Здобувач

Щукіна Олена Сергіївна,

Керівник Ханюков Олексій Олександрович
Опонент Колесник Михайло Юрійович
Опонент Тащук Віктор Корнійович
Рецензент Сапожниченко Людмила Володимирівна
Рецензент Потабашній Валерій Аркадійович

На здобуття

Доктор філософії, 222, Медицина

Дата захисту

08-09-2023

Опис

Дисертацію присвячено покращенню ефективності прогнозування клінічного перебігу гострого коронарного синдрому без елевації сегмента ST (ГКСбеST), шляхом вивчення клінічних та додаткових методів дослідження, зокрема ішемізованого альбуміну (ІА), вільної ДНК (вДНК), кінцевих продуктів глікації (КПГ) та швидкості пульсової хвилі (PWV). Для цього було залучено 121 пацієнта, які відповідали таким критеріям: 1) наявність з ГКС без елевації сегмента ST з типовим ангінозним епізодом, дестабілізацією стану не більше 72 годин, 2) відсутність хронічних захворювань в стадії загострення і декомпенсації, 3) відсутність хронічної застійної серцевої недостатності, 4) згода пацієнта на участь в дослідженні. Було виключено пацієнтів з анемією середнього і важкого ступеня та/або наявністю в анамнезі хронічної ниркової недостатності (4-5 стадій). На госпітальному етапі, окрім збору скарг та анамнестичних даних, об’єктивного огляду пацієнтів, стандартних лабораторно-інструментальних досліджень, було визначено додаткові біомаркери: ІА, вДНК, КПГ на 1й та 6й день перебування у стаціонарі та PWV. 51 хворому (42%), які були набрані суцільним методом, було проведено холтеровське моніторування ЕКГ у 1й та 6й день. При виписці зі стаціонару пацієнтам були дані рекомендації стосовно модифікації способу життя та медикаментозного лікування. У подальшому за допомогою очних візитів, телефонних візитів та моніторінгу електронних карток пацієнтів проводився збір інформації стосовно клінічних виходів. Середній термін спостереження за пацієнтами склав 41,5 [29,4; 49,7] міс. Наукова новизна отриманих результатів. Вперше було проведено проспективне дослідження, яке включало вивчення декількох додаткових маркерів: КПГ, вДНК, ІА та PWV. Одним з аспектів новизни цієї наукової роботи є саме одночасне вивчення вищезгаданих біомаркерів у пацієнтів з ГКСбеST з подальшим збором інформації про клінінічні виходи у постгоспітальному етапі, тому що більшість досліджень проводяться з вивчення тільки одного маркера. Покращено можливості прогнозування у пацієнтів з ГКСбеST як на госпітальному етапі (рівні ішемії, цитолізу), так і після виписки зі стаціонару. Використовуючи показник PWV ≥ 10 м/с можна окреслити групу пацієнтів з більш вираженим цитолізом та тривалою ішемією на госпітальному етапі. Рівень КПГ ≥ 0,154 мг/мл надає інформацію про високий ризик як тривалої загальної ішемії, так і наявності депресії сегмента ST при холтеровському моніторуванні на 6й день. Показано можливість прогнозувати розвиток інфаркту міокарда за допомогою рівня ІА при госпіталізації та динаміки вДНК, порушення серцевого ритму – динаміки КПГ, комбінованої клінічної події – динаміка вДНК. Теоретична та практична цінність роботи. Такі маркери, як вДНК та ІА можуть використовуватись не тільки для прогнозування постгоспітальних подій, а й як проміжні маркери під час госпіталізації для оцінки активності цитолізу та ішемії відповідно. Це допоможе оптимізувати антиішемічну та антитромботичну терапію у пацієнтів з ГКСбеST. Визначення PWV на амбулаторному етапі та/або рівня КПГ у 1й день після поступлення до стаціонару нададуть інформацію щодо ризику ішемії та цитолізу протягом госпіталізації. Визначення рівня ІА у 1й день, динаміки вДНК та КПГ протягом стаціонарного періоду допоможуть спрогнозувати неблагоприємні клінічні події у постгоспітальному періоді.