Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U102048, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Доказування та докази в конституційному судовому процесі (на прикладі України та Німеччини)

Здобувач

Руснак Леся Володимирівна,

Керівник Щербанюк Оксана Володимирівна
Опонент Бєлова Мирослава Володимирівна
Опонент Слінько Тетяна Миколаївна
Рецензент Гураленко Наталія Анатоліївна
Рецензент Меленко Оксана Володимирівна

На здобуття

Доктор філософії, 081, Право

Дата захисту

29-11-2023

Опис

Дисертація є комплексним науковим дослідженням доказування та доказів у конституційному судовому процесі (на прикладі України та Німеччини), у яким виявлено дослідження виявлено, що доказування здійснюється у відповідній процесуальній формі, яка кардинально відрізняє конституційний судовий процес від інших способів вирішення справ. Запропоновано визначати доказування в конституційному судовому процесі як розумово-пізнавальну діяльність учасників конституційного провадження, спрямовану на сприйняття обʼєктів, їх оцінки та перевірки доказами. Визначено, що право на доказування необхідно розглядати як складову належної правової процедури, яка дає особам право постулювати засоби доказування, виправдовуючі їхні заяви у процесі чи процедурі, в межах і обсягу, встановлених Конституцією та законом. Обгрунтовано авторське визначення доказів у конституційному судовому процесі – це дані про обставини, які підлягають зʼясуванню у конституційному провадженні у справі, отримані за допомогою процедури та засобами доказування, визначеними законом. Виділено ознаки доказів. Докази - це відомості про обставини справи. Нормативно-правовий акт, який є обʼєктом дослідження Конституційного Суду України на предмет його відповідності Конституції України, є водночас письмовим доказом у справі. З його змісту можна отримати відомості (інформацію) про відносини, які ним регулюються, про відповідність чи суперечність положень Конституції України. Носіями інформації (джерелами доказів) є люди, документи, речі. У даному випадку текст нормативного акта є джерелом доказів. Докази взаємоповʼязані з предметом доказування. За допомогою відомостей можна встановити наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують вимоги та заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Ця ознака відображає належність доказів. Зʼясувати належність доказів означає встановити судом наявність юридичного значення для справи. Наприклад, заявник для обґрунтування своєї позиції як на правовий аргумент посилається в конституційній скарзі на порушення його конституційних прав нормою закону, яка була застосована в остаточному судовому рішенні. Юридичні факти, які підлягають доказуванню, встановлюються засобами доказування, зокрема: пояснення учасників справи, залучених учасників конституційного провадження по суті матеріалів справи, які наводять додаткові аргументи або надають іншу інформацію, ніж та, що міститься у відповідному зверненні, документи, висновки експертів і спеціалістів. Конституційне законодавство не поділяє документи на письмові та речові чи електронні докази. Дана ознака доказів підтверджує, що докази мають бути допустимими. Отримання та дослідження доказів здійснюється у передбаченій законом процедурі. Усі ознаки доказів повинні бути присутніми в сукупності, відсутність хоча б одного з них свідчить про неможливість використання доказів. Виділено принципи доказування в конституційному судовому процесі, зокрема юридичної ефективності, єдності доказів, спільності доказів, суспільного інтересу функції доказування, лояльності та чесності або достовірності доказів, суперечливості доказів, гласності доказів, легітимності доказів, недопущення незаконних доказів, свободи доказування, належності, придатності та корисності доказів, належності, придатності та корисності доказів, тягаря доведення. Запропоновано, виходячи з принципу процесуальної рівності учасників конституційного провадження внести зміни до статті 2 Закону України «Про Конституційний Суд України», в якій передбачити принцип змагальності в усному провадженні. Доведено, що суддя конституційного суду відіграє фундаментальну роль у доказовій діяльності в конституційному судовому процесі. Суддя-доповідач конституційного суду може ініціювати усний розгляд з метою заслуховування аргументів сторін. Однак специфікою конституційного судового процесу є те, що по кожній справі в межах конституційного провадження необхідно визначити факти, які підлягають доказуванню. Установлено, що від категорії конституційного провадження залежить специфіка доказування. Виявлено, що у Федеральному конституційному суді Німеччини визначається необхідність доведення фактів у конституційному процесі, зокрема: факти, що мають відношення до рішення та винятки щодо необхідності доказів, зокрема: «беззаперечні» факти та очевидні факти (загальні факти та факти, відомі суду); звернення до фактичних висновків інших судів.