Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0823U102063, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Розвиток освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України (60–90-ті роки ХХ століття)

Здобувач

Богданов Євген Павлович,

Керівник Жорова Ірина Ярославівна
Опонент Гвоздій Світлана Петрівна
Опонент Ненько Юлія Петрівна
Рецензент Примакова Віталія Володимирівна
Рецензент Кузьменко Василь Васильович

На здобуття

Доктор філософії, 011, Освітні, педагогічні науки

Дата захисту

22-01-2024

Опис

У дисертації представлено результати комплексного ретроспективного аналізу освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у 60–90-х роках ХХ століття. Сучасний безпековий стан України характеризується повномасштабними військовими діями країни-агресора: застосуванням забороненої світовим законодавством зброї масового ураження, захопленням та обстрілами атомних реакторів, створенням техногенних катастроф, погрозою застосування ядерної та хімічної зброї проти мирного населення та іншими терористичними акціями. Це актуалізує необхідність системного і комплексного підходу до організації освітньо-просвітницької роботи у сфері цивільного захисту. Об’єкт дослідження – освітньо-просвітницька робота в системі цивільного захисту населення України. Предмет дослідження – розвиток змісту й організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у 60–90-х роках ХХ століття. Мета дослідження – здійснити комплексний ретроспективний аналіз цілей, завдань, змісту і організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у 60–90-х роках ХХ століття на тлі проблем, цінностей і пріоритетів розвитку суспільства та актуалізувати набутий досвід для екстраполяції у сучасну теорію і практику організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено комплексний ретроспективний аналіз освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у 60–90-х роках ХХ століття, розроблено авторську періодизацію та окреслено чинники, що впливали на розвиток освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України у визначений хронологічний проміжок, яка включає три взаємопов’язаних періоди: І період (1961–1976 рр.) – загальноорганізаційний; II період (1977–1986 рр.) – оборонно-орієнтаційний; III період (1987–1993 рр.) – техногенно-трансформаційний. Здійснено ретроспективний аналіз особливостей змісту й організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України в кожному з виокремлених періодів: І період – загальноорганізаційний (становлення загальнодержавної системи цивільної оборони; загальне навчання населення способам захисту від зброї масового ураження; законодавче закріплення підготовки учнівської молоді до захисту від зброї масового ураження; централізована розробка та поширення методичних матеріалів); II період – оборонно-орієнтаційний (розширення переліку завдань цивільної оборони, спрямованих на вирішення оборонних питань щодо підвищення стійкості функціонування народного господарства у воєнний час; поглиблення і розширення змісту освітньо-просвітницьких заходів з учнівською та студентською молоддю відповідно до вікових особливостей, організація позашкільної роботи; акцентування уваги на оборонному характері освітньо-просвітницьких заходів з цивільної оборони); III період – техногенно-трансформаційний (переорієнтація змісту освітньо-просвітницької роботи з цивільної оборони у бік техногенних та природних катастроф; формування свідомого ставлення до проведення заходів цивільної оборони, відповідальності за виконання своїх обов’язків та завдань з цивільної оборони; трансформація пріоритетів системи цивільної оборони у бік гуманістичних і соціальних цілей). У дисертації окреслено напрями екстраполяції перспективного історико-педагогічного досвіду підготовки громадян до реагування у надзвичайних ситуаціях у сучасну теорію і практику організації освітньо-просвітницької роботи в системі цивільного захисту населення України: надання повноважень громадам самостійно регулювати питання щодо визначення місць розміщення та форм роботи консультаційних пунктів; розширення мережі консультаційних пунктів з питань цивільного захисту; створення мобільних навчально-консультаційних пунктів з питань підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях при навчально-методичних центрах цивільного захисту та безпеки життєдіяльності; оновлення підходів до формування змісту, етапів, тривалості та періодичності навчання і тренування з цивільної оборони для різних верств населення; інтеграція у зміст освітньо-просвітницької роботи з цивільного захисту питань самопомочі та взаємодопомоги, першої медичної / домедичної допомоги, психологічної підготовки; оформлення інформаційно-довідкових куточків цивільної оборони у місцях масового перебування людей; оформлення електронних табло у місцях масового скупчення людей; ознайомлення населення з інформацією щодо місць розташування захисних споруд, правилами перебування в укритті та користування засобами індивідуального захисту. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання в системі цивільного захисту та освітній галузі для розробки ефективної осітньо-просвітницької роботи з різним категоріями населення щодо їх підготовки до реагування та дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій.