Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U000520, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Діагностична та прогностична значимість вмісту остеопонтину та вітаміну D у хворих на хронічний гепатит С

Здобувач

Аксьонова Анастасія Геннадіївна,

Керівник Юрко Катерина Володимирівна
Опонент Рябоконь Олена Вячеславівна
Опонент Чемич Микола Дмитрович
Опонент Коваль Тетяна Ігорівна
Рецензент Железнякова Наталя Мерабівна

На здобуття

Доктор філософії, 222, Медицина

Дата захисту

07-03-2024

Опис

Мета: підвищеня ефективності діагностики та прогнозування розвитку фіброзу печінки у хворих на хронічний гепатит С на підставі визначення клініко-патогенетичної ролі остеопонтину та вітаміну D. Матеріали і методи: Було обстежено 78 осіб 18–60 років, серед яких виокремлено 47 хворих (основна група) на ХГС та 31 обстежений контрольної групи, які знаходилися на лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна інфекційна лікарня» Харківської обласної ради. Вимірювали рівні остеопонтину та вітаміну D, визначали параметри клінічного та біохімічного аналізу крові, проводили ARFI УЗД вогнищевих уражень печінки та ПЛР для підтвердження діагнозу ХГС . Визначено достовірні зміни в гемограмі пацієнтів з ХГС порівняно з контрольною групою, зокрема переважання значення середньої концентрації гемоглобіну на 5 % (р<0,001), достовірно нижча медіана тромбоцитів (208,0*109/л та 275,0*109/л, р<0,001), на 10 % нижча медіана тромбокриту (р=0,009), трикратне переважання ШОЕ (9,0 мм/год та 3,0 мм/год, р<0,001), в 3,5 рази достовірно нижча відносна кількість п/я нейтрофілів (р<0,001) та на 20 % нижча відносна кількість с/я нейтрофілів (р<0,001). В той же час достовірно (р<0,001) в 4,5 рази вищою була медіана відносної кількості лімфоцитів та на 1,4 % більша медіана моноцитів (р=0,012). Стосовно змін в біохімічному аналізі крові, результати визначили достовірне (р<0,001) двократне перевищення рівнів АЛТ та АСТ та трикратне переважання медіани рівнів ГГТ у пацієнтів з ХГС (р<0,001). Медіанні рівні тимолової проби у пацієнтів з ХГС були в 3 рази достовірно (р<0,001) вищими за контроль. Достовірне зниження було отримано відносно рівнів загального білку (р=0,005), хоча рівні альбуміну достовірно не різнилися. Важливо відзначити, що медіана рівнів остеопонтину більше, ніж в 1,5 рази переважало у пацієнтів з ХГС, ніж в контрольній групі (р<0,001); в обох досліджених групах медіанні рівні вітаміну D характеризувалися його недостатністю, при цьому, достовірно (р<0,001) були нижчими саме у пацієнтів з ХГС. Після проведеного лікування на повторному візиті було повторно оцінено параметри клінічного та біохімічного аналізів крові. Так, отримано дані щодо суттєвої нормалізації показників клінічного аналізу крові, проте медіана тромбоцитів майже на 10 % була нижчою, ніж в групі контролю (р=0,004), вдвічі переважала відносна кількість п/я нейтрофілів в контролі (р=0,001) та вищою була медіана відносної кількості с/я нейтрофілів (р=0,001). Слід зазначити, що відносна кількість лімфоцитів знизилася після лікування у пацієнтів з ХГС, проте все ж в три рази була вищою за контроль (р=0,001). Варто наголосити на нормалізації параметрів активності печінки та інших показників біохімічного аналізу крові у пацієнтів з ХГС після лікування. Так, рівні АЛТ, АСТ прийшли до нормальних значень, проте все ж достовірно (відповідно р=0,025, р=0,003) нижчі за групу контроля. Порівняно з першим візитом на етапі включення до дослідження у пацієнтів основної групи достовірно (р=0,008) підвищилася кількість тромбоцитів до 244*109/л; достовірно вдвічі знизилася ШОЕ (р=0,005), кількість лімфоцитів стала нижчою після проведеного лікування, а рівні п/я та с/я нейтрофілів вищими (відповідно, р=0,008, р=0,021 та р=0,011). Отримано дані щодо достовірної (р<0,001) нормалізації рівнів активності печінкових ферментів після проведення лікування, зниження в 3 рази показника тимолової проби, достовірне (р<0,001) підвищення альбуміну та зниження концентрації загального білку. Доповнено наукові дані щодо прогнозування перебігу процесів фіброзу при хронічному гепатиті С. Визначено, що достовірними предикторами більш важкого фіброзу печінки постали вищі рівні АСТ (р<0,001), загального білку (р=0,046) та остеопонтину (р=0,025), при підвищенні останнього на 10 пг/мл вірогідність розвитку важкого фіброзу збільшується в 25 разів. При одночасній оцінці даних параметрів в запропонованій математичній моделі, важкий фіброз можна спрогнозувати з 87,5 % чутливості та 83,9 % специфічності. Додаткова оцінка відносної кількості лімфоцитів, який показав достовірну асоціацію з прогнозуванням фіброзу (р=0,048), дозволяє більш точно провести предикцію більш важких порушень морфології печінки: 93,8 % чутливість та 83,9 % специфічність.