Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U000715, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії

Дата захисту

Статус

Запланована

Назва роботи

Використання високочастотної електрохірургії під час реконструктивно-пластичних операцій при пухлинах лобних пазух з інтракраніальним поширенням та при інтра-екстракраніальних пухлинах з поширенням в лобну пазуху.

Здобувач

Кваша Олена Михайлівна,

Керівник Заболотний Дмитро Ілліч
Опонент Кіщук Василь Васильович
Опонент Главацький Олександр Якович
Опонент Плаксивий Олександр Григорович
Рецензент Цвірінько Ірина Романівна

Опис

Для вирішення поставлених завдань за період з 2018 по 2023 рр. на базі відділення позамозкових пухлин Державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова Національної академії медичних наук України», відділення запальних захворювань ЛОР-органів Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка Національної академії медичних наук України», було проведено комплексне обстеження 78 хворих з діагнозом: Новоутворення лобної пазухи з інтракраніальним ростом, Новоутворення передньої черепної ямки (ПЧЯ) з інтра-екстракраніальним ростом. Всі обстежені були розподілені наступним чином: до 1-ї (основної) групи було включено 38 пацієнтів (48,7%), яким виконувалось з’єднання дефекту ТМО за розробленою нами методикою за допомогою високочастотного біполярного електрозварювання ПАТОНМЕД ЕКВ3-300 на конвекситальній поверхні головного мозку. Було застосовано 3 режими з’єднання, залежно від необхідності: 1) ТМО між собою; 2) ТМО і апоневроз; 3) ТМО і широка фасція стегна. До 2-ї (контрольної) групи було включено 40 пацієнтів (51,2%), яким виконувалась пластика ТМО в межах здорової тканини за допомогою стандартизованої методики з’єднання – накладання неперервного обвивного шва атравматичними нерезорбтивними нитками поліпропілен 5,0 з кроком шва 1,5-3,0 мм. Кожна з груп була поділена на 3 підгрупи, до підгруп 1А та 2А було включено хворих у яких дефект ТМО був до 2 см і він був лінійним. До підгруп 1Б та 2Б увійшли пацієнти, у яких проводилось з’єднання дефекту за апоневрозу, коли краї дефекту ТМО були від 2 до 4 см в діаметрі, не був лінійним або його було неможливо звести без натягу. До підгруп 1В та 2В увійшли пацієнти, у яких проводилось з’єднання дефекту за допомогою широкої фасції стегна, коли дефект був більше 4 см в діаметрі, не був лінійним, краї дефекту ТМО було неможливо звести без натягу та стиснення тканин головного мозку. Клінічні дослідження включали в себе збір скарг, анамнезу захворювання та анамнезу життя, об’єктивне оториноларингологічне, нейрохірургічне, отоневрологічне, нейроофтальмологічне обстеження. Застосовувались такі радіологічні методи діагностики, як мультиспіральна комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, комп’ютерна цистернографія, ангіографія, морфологічні (патоморфологічні дослідження операційного матеріалу), імуногістохімічні дослідження, статистичні методи оцінки результатів лікування і їх достовірності. При розмірі дефекту ТМО до 2 см (р < 0,05) застосування високочастотного біполярного електрозварювання (ВБЗВ) дозволило зменшити частоту виникнення зовнішньої ліквореї у 2,9 рази, порівняно з використанням шовного матеріалу, а прихованої ліквореї – зменшити в 2,3 рази, що вказує на статистично значиму перевагу застосування ВБЗВ для закриття дефектів ТМО та попередження виникнення зовнішньої та прихованої ліквореї в післяопераційному періоді. При наявності дефекту ТМО більше 2-4 см та при закритті її апоневрозом черепа (перикраніумом), використання ВБЗВ дає можливість зменшити виникнення зовнішньої ліквореї в 2,2 рази, порівняно з контрольною групою, у яких дефекти ТМО були закриті за допомогою шовного матеріалу, та в 3,1 разів зменшити виникнення прихованої ліквореї, порівняно з контрольною групою. При наявності дефектів ТМО більше 4 см та при її реконструктивній пластиці за допомогою широкої фасції стегна, використання ВБЗВ дає можливість зменшити виникнення зовнішньої ліквореї в 1,5 разів, порівняно з контрольною групою, у яких дефекти ТМО були закриті за допомогою шовного матеріалу, та в 1,8 рази зменшити виникнення прихованої ліквореї, порівняно з контрольною групою. При широкому розкритті повітровмісних порожнини основи черепа (не враховуючи лобну пазуху), а саме клітин решітчастого лабіринту, клітин соскоподібного відростка в основній групі зовнішя лікворея в післяопераційному періоді зустрічалась в 1,7 рази рідше, ніж у пацієнтів контрольної групи, а прихованої ліквореї – в 2,9 рази рідше, ніж у пацієнтів контрольної групи, що вказує на статистично значиму перевагу застосування ВБЗВ для закриття дефектів ТМО. При широкому розритті лікворовмісних просторів головного мозку (цистерн основи черепа і/або шлуночків головного мозку) під час хірургічного втручання, застосування ВБЗВ в практично повністю нівелює ймовірність виникнення післяопераційної ліквореї, порівняно із закриттям дефектів за допомогою шовного матеріалу, адже дає можливість ефективно з’єднувати дефекти ТМО а також зварювати і таким чином виконувати пластику стінок перфорованого шлуночка/цистерни (жодних випадків у пацієнтів 1Б,1В груп, та 2 випадки ліквореї у пацієнтів 2Б групи). Використання ВБЗВ практично повністю знижує можливість утворення в післяопераційному періоді оболонково-мозкового рубця, що значно швидше прискорює відновлення лікворообігу та відновлення мозкової тканини (за рахунок відсутності чинників, які б подразнювали її), як наслідок швидшу реабілітацію пацієнта та його одужання, порівняно з стандартними методиками з’єднання ТМО.

Дата реєстрації

2024-01-30

Додано в НРАТ

2025-01-17