Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U001006, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Цифровізація суспільства та освіти у забезпеченні соціально-економічних трансформацій

Здобувач

Костецький Павло Васильович,

Керівник Васильєва Тетяна Анатоліївна
Опонент Затонацька Тетяна Георгіївна
Опонент Маргасова Вікторія Геннадіївна
Рецензент Криклій Олена Анатоліївна
Рецензент Воронцова Анна Сергіївна

На здобуття

Доктор філософії, 051, Економіка

Дата захисту

04-03-2024

Опис

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової проблеми удосконалення теоретико-методичних засад сприяння цифровізації суспільства та освіти у забезпеченні соціально-економічних трансформацій. У роботі здійснено бібліометричний аналіз з використанням інструментарію VOSviewer, спрямований на визначення ролі цифровізації суспільства та освіти у забезпеченні соціально-економічних перетворень, що реалізовано на основі аналізу статей, проіндексованих наукометричною базою Scopus, у назві, ключових словах або анотаціях яких містяться слова «digital» та «society», а також статей з ключовими тергетами пошукових запитів такими як «digital» та «education». Це дозволило визначити контекстуальні, часові та географічні закономірності зміни наукового інтересу до визначеної проблематики, флагманів наукових досліджень У роботі удосконалено методичний інструментарій оцінювання цифровізації освіти та суспільства, що відрізняється від існуючих врахуванням внутрішньої узгодженості індикаторів та їх вибіркової елімінації на основі застосування тесту альфа Кронбаха, визначенням вагомості внеску індивідуального показника у композитну модель на основі використання методу головних компонент та інтегруванням індивідуальних показників на основі застосування адитивно-мультиплікативної згортки. Це дозволило здійснити транскордонний порівняльний аналіз композитного рівня цифровізації освіти та суспільства у європейських країнах та визначити на цій основі країни-бенчмарки. У роботі удосконалено методичний інструментарій визначення впливу рівня цифровізації суспільства та освіти на економічний та соціальний розвиток, що відрізняється від існуючих системним застосуванням тесту Бройша-Пагана та регресійного моделювання на панельних даних за методом узагальнених найменших квадратів з випадковими ефектами. Це дозволило визначити цифрові драйвери та інгібітори зміни парадигми економічного та соціального розвитку, а також з’ясувати, що цифровізація суспільства більшою мірою проявляється у покращенні соціального розвитку, ніж економічного, що визначає необхідність у додаткових регуляторних інтервенціях держави, спрямованих на збереження позитивного стану економіки в умовах цифровізації. У дисертаційній роботі проведено трендовий аналіз цифровізації освіти та суспільства у воєнний період засобами Google Trends на основі запитів користувачів пошукової системи за 7 категоріями: «освіта», «вища освіта», «електронне навчання», «дистанційне навчання», «онлайн навчання», «змішане навчання», «гейміфікація навчання» як серед вітчизняних, так і загальносвітових користувачів за період 30.08.2020-30.08.2023. Це дозволило визначити як часові, так і географічні закономірності зміни користувацької цікавості до ключових категорій цифровізації освіти та суспільства. Розроблено методичний підхід до вимірювання розривів між пропозицією на ринку освітніх послуг та потребами реального сектору економіки, що передбачає використанням інструментарію нейромережевого моделювання, а також врахуванням міжсекторних диспропорцій, обумовлених цифровізацією суспільства. Це дозволило здійснити прогнозування розривів на ринку освітніх послуг на наступні 5 років та визначити ті спеціальності, що втрачатимуть свою актуальність з урахуванням трендів цифровізації економіки та суспільства. У роботі здійснено узагальнення векторів реформування системи освіти під впливом цифровізації соціально-економічних відносин. Це дозволило ідентифікувати ключові напрямки, за якими має відбуватися цифрова трансформація системи освіти з урахуванням всіх переваг та недоліків цифрової освіти. У дисертації удосконалено методологію вимірювання цифрової інклюзії населення, що на відміну від існуючих базується на системному поєднанні методу головних компонент, методу Фішберна (врахування характеру та вагомості внеску кожного з одиничних показників в інтегральний) та адитивної згортки. Це дозволило визначити тренди зміни рівня цифрової інклюзії населення в Україні та країнах світу. Удосконалено методичні засади оцінювання взаємозв’язку цифрової інклюзії населення з рівнем інформаційної безпеки країни, і навпаки, що відрізняються від існуючих оцінюванням на основі регресійного моделювання на панельних даних не лише односторонніх зв’язків між цими параметрами, а і їх зворотного впливу одне на одного. Це дозволило виявити як загальні закономірності впливу розвитку цифрової інклюзії населення на забезпечення інформаційної безпеки країни в Україні та світі, так і роль інформаційної безпеки держави у контексті забезпечення цифрової інклюзії населення. У роботі визначено ключові проблемні аспекти, що перешкоджають розбудові цифрової інклюзії населення, обґрунтовано напрямки, у яких повинні відбутися трансформаційні процеси для вирішення існуючих проблем, а також формалізовано механізми підвищення цифрової інклюзії населення для забезпечення інформаційної безпеки держави в умовах цифровізації соціально-економічних відносин.