Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U001090, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Вплив висококалорійної дієти на метаболічні, структурні та функціональні особливості печінки та підшлункової залози щурів.

Здобувач

Цимбала Емілія Миколаївна,

Керівник Воронич-Семченко Наталія Миколаївна
Опонент Вастьянов Руслан Сергійович
Опонент Денефіль Ольга Володимирівна
Рецензент Дідушко Оксана Миколаївна
Рецензент Заяць Любомир Мирославович

На здобуття

Доктор філософії, 222, Медицина

Дата захисту

01-03-2024

Опис

Експериментально обгрунтована динаміка дієтоіндукованої гуморальної регуляції харчової поведінки, з’ясовані послідовність розвитку і взаємозв’язки метаболічних, функціональних і структурних змін печінки й підшлункової залози залежно від тривалості перебування на високовуглеводній та високожировій дієтах. Установлено, що перебування тварин на високовуглеводній (2-га група) або високожировій (3-тя група) дієті зумовлює зростання індексу маси тіла. На 35-ту добу спостереження збільшується вміст лептину у сироватці крові щурів 2-ї і 3-ї груп на 23,34 і 30,56 % (р1-2,3<0,05) на тлі зменшення рівня греліну на 24,04 і 28,85 % (р1-2,3<0,05) відповідно щодо контролю (1-ша група, стандартний харчовий раціон). На 35-ту добу дослідження у тварин за умов високовуглеводного і високожирового вигодовування зростає індекс інсулінорезистентності HOMA-IR на 55,21 і 42,33 % (р1-2,3<0,05), коефіцієнт атерогенності – у три і 2,60 раза (р1-2,3<0,05) відповідно щодо контролю. Процеси перекисної деструкції білків прогресують з 46-ї доби спостереження, найінтенсивніше у печінці незалежно від дієти (вміст продуктів окисної модифікації білків перевищує дані контролю у 2,62-4,51 раза, p1-2,3<0,01). Інтенсивність ліпопероксидації вища за умов високовуглеводної дієти у підшлунковій залозі (вміст продуктів, що реагують на тіобарбітурову кислоту – ТБК-АП зростає на 41,78-87,17 %, p1-2<0,05), високожирової – у печінці (рівень ТБК-АП перевищує вихідні показники майже у два-шість разів, p1-3<0,05). Вміст нітрит-іона у сироватці крові зменшується (на 15,07 %, р1-2<0,05) у тварин, які перебували на високовуглеводній дієті на 21-шу добу вигодовування, а за умов високожирової – на 35-ту добу (на 20,90 %, р1-3<0,05) щодо контролю. Установили активацію індуцибельної NO-синтази у печінці тварин 2-ї групи на 46-ту добу (на 18,26 %, р1-2<0,05), 3-ї – на 35-ту добу спостереження (на 20,13 %, р1-3<0,05) щодо даних у інтактних тварин. У підшлунковій залозі спостерігали односпрямовані зміни. Функціональні зміни характеризуються раннім розвитком цитолізу гепатоцитів (зростання активності аланінамінотрансферази у сироватці крові з 21-ї по 56-ту добу дослідження на 67,14 % - у 3,24 раза і на 84,28 % - у 3,47 раза, p1-2,3<0,05 щодо контролю; аспартатамінотрансферази – майже у два - два з половиною раза, p1-2,3<0,05 – із 46-ї по 56-ту добу дослідження). У ранні терміни спостереження зростає активність лужної фосфотази, що прогресує з терміном вигодовування на 16,67 % - у 2,08 раза (p1-2<0,05) за умов високовуглеводної та на 48,28 % - майже у п’ять разів (p1-3<0,05) – на тлі високожирового вигодовування щодо значень у тварин контрольної групи. Розвиток холестазу підтверджує активація γ-глутамілтрансферази на 67,70 % - у два рази (p1-2<0,01) на тлі надмірного споживання жирів (з 35-ї по 56-ту добу дієти) та на 73,83-87,69 % (p1-2<0,01) за надмірного споживання фруктози (з 46-ї по 56-ту добу), зростання загального і зв’язаного білірубіну відповідно на 70,30 % - майже у три рази (p1-2,3<0,05) і на 56,25 % - у 2,30 раза (p1-2,3<0,05), що суттєво не залежить від дієти (з 35-ї по 56-ту добу). За умов висококалорійних дієт гістоструктура печінки і підшлункової залози характеризується розвитком дистофічних змін, запального процесу та холестазу, що прогресують з терміном вигодовування. На тлі високофруктозної дієти впродовж спостереження прогресує лімфоцитарна інфільтрація і прояви холестазу. Високожирова дієта супроводжується розвитком жирової інфільтрації гепатоцитів та дистрофічними змінами судин (деформація просвіту, дезорганізація стінки, сладж). У підшлунковій залозі переважають набрякові процеси і явища стазу в судинах. Практичне значення отриманих результатів. Установлені напрямок та інтенсивність змін гормонально-метаболічного профілю, зміщення про-/антиоксидантної рівноваги, ендотеліальної дисфункції, що узгоджуються із структурно-функціональними змінами печінки й підшлункової залози, можуть розширити гепатопанкреатобіліарні ризики та бути ранніми прогностичними маркерами розвитку метаболічного синдрому. Отримані дані можуть бути теоретичною основою для проведення клінічних спостережень і доповнення превентивних заходів негативного впливу висококалорійних дієт на структурно-функціональні особливості печінки й підшлункової залози. Ключові слова: інсулінорезистентність, цукровий діабет, ожиріння, метаболічний синдром, грелін, лептин, окисна модифікація білків, перекисне окиснення ліпідів, антиоксидатнтна система, NO-синтазна система, нітрозооксидативний стрес, печінка, підшлункова залоза, функціональні і морфологічні зміни, гепатоз. Галузь – медицина.