Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U001305, Дисертація доктора філософії

Назва роботи

Підприємства Дніпровського промислового комплексу як продуценти історичних джерел (1927 – 1991 рр.)

Здобувач

Подлужний Андрій Сергійович,

Керівник Мільчев Володимир Іванович
Опонент Ільницький Василь Іванович
Опонент Король Віталій Миколайович
Рецензент Савченко Ірина Володимирівна
Рецензент Васильчук Геннадій Миколайович

На здобуття

Доктор філософії, 032, Історія та археологія

Дата захисту

20-12-2023

Опис

Подлужний А.С. Підприємства Дніпровського промислового комплексу як продуценти історичних джерел (1927 – 1991 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 – історія та археологія. – Запорізький національний університет. – Запоріжжя, 2023. У науковому дослідженні здійснено аналіз комплексу історичних джерел, які утворилися внаслідок діяльності промислових підприємств (ПП) металургійної та енергетичної галузей м. Запоріжжя, т.зв. «Дніпровського промислового комплексу» (ДПК), від початку його будівництва в 1927 р. і до здобуття Україною незалежності (1991) включно. З’ясування потенціалу засвоєння історіографічної джерельної бази засвідчило наявність чотирьох тематичних блоків, перспективних для використання: 1) предметна історія будівництва, розвитку та відновлення ПП ДПК; 2) формування фондів заводських і державних архівів, створення та розвиток мережі заводських музеїв та комплектування фондів державних краєзнавчих музеїв; 3) глобальні і локальні історичні контексти, що є важливими для з’ясування інформаційного потенціалу історичних джерел, які продукувалися ПП. Актуалізовану джерельну базу дослідження складають документи, які дають ключ до розуміння умов та обставин продукування історичних джерел власне заводами: 1) законодавчі та нормативно-правові акти партійних і радянських органів УРСР/СРСР; 2) службово-організаційна та розпорядча документація, представлена постановами вищих керівних органів (партійних і державних); 3) тематичні археографічні публікації документальних джерел з історії ДПК; 4) публікації усних історій мешканців запорізького краю; 5) довідково-інформаційні видання та та музеографічні публікації; 6) періодична преса запорізького краю. Осягнення обставин творення генеральної джерельної бази, її подальші аналіз й інтерпретації стали можливими за рахунок застосування: 1) засадничих наукових принципів об’єктивності та історизму; 2) загальнонаукових методів класифікації, абстрагування, аналізу та синтезу; 3) загально-історичних методів: історико-порівняльного, історико-типологічного та історико-генетичного; 4) спеціальних історико-джерелознавчих методів: архівної евристики, текстологічного аналізу, просопографії та біографістики, мікроісторії. Дослідження особливостей продукування документації промисловими підприємствами ДПК показало, що під час більшовицької індустріалізації 1920-х – початку 1930-х рр., відбулося адміністративне підпорядкування різних галузей промисловості України управлінським структурам місцевого та вищого рівнів. Економічна (виробнича) та соціальна діяльність запорізьких підприємств енергетики та металургії, відповідно, характеризується їх активними документаційними зносинами із багатьма контрагентами – радянськими та партійними органами, міністерствами УРСР та СРСР, що супроводжувалося продукуванням актових, діловодних, обліково-статистичних документів. У цих джерелах домінує інформація економічного та технічного характеру, яка не містить мало інформації для досліджень соціальної історії та повсякдення працівників ПП м. Запоріжжя. Виключенням є документація, щодо особового складу (кадрів), яка включає відомості щодо кількісного та якісного складу працівників, гендерної специфіки колективу, біографій конкретних осіб та представників соціальних мікрогруп. Лідером за інформативністю є такі різновиди: автобіографії, характеристики, особові листки (анекти) з обліку кадрів, трудові книжки. Діяльність ПП ДПК також сприяла, хоча й меншою мірою, створенню джерел оповідального жанру: спогади, щоденники, епістолярії. Їх тексти становлять перехідний варіант між службовим і приватним наративом, містять чимало радянських ідеологічних штампів, відзначаються високим рівнем авто-цензури авторів. Періодична преса промислових підприємств була для партійного та радянського керівництва запорізького регіону не тільки ЗМІ, але й інструментом агітації та пропаганди. Ці видання виникли внаслідок колективного керівництва промисловою галуззю з боку органів управління (заводські адміністрації) та самоуправління (профспілки), партійних/комсомольських організацій ПП. Переважали багатотиражні газети – «Дніпробудівець», «Дніпровський алюміній», «Дніпровський магній», «Дніпровський металург» та ін. Основна частина змісту кожного випуску цих часописів являла передруковку з центральних газет, із повідомленнями про розпорядження уряду та партії. Значний блок посідала виробнича тематика – висвітлення процесу виконання плану, ходу соціалістичних змагань, критиці й розбору причин відставання. Решта публікацій обслуговувала комплекс заходів влади із перетворення запорізьких робітників на «рушійну силу» режиму. Він полягав у: 1) конструюванні в регіоні нової надетнічної (радянської) та соціальної (робітничої) ідентичності; 2) русифікації (під виглядом інтернаціоналізму); 3) насаджувані молоді цензурованих естетичних уподобань; ...