Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U001974, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 04-07-2024 Статус Захищена Назва роботи Старшини–артилеристи українських армій періоду Української революції (1917–1921): просопографічний портрет. Здобувач Стеців Ярослав Васильович, Керівник Ткачук Павло Петрович Опонент Давидюк Руслана Петрівна Опонент Голубко Віктор Євстафійович Опонент Хома Іван Ярославович Рецензент Харук Андрій Іванович Опис Дисертаційна робота є системним дослідженням старшинського складу артилерії армій Української Народної Республіки (далі УНР), Української Держави (далі УД) та Західно–Української Народної Республіки (далі ЗУНР) у 1917–1921 рр. Центральною фігурою дослідження постає український старшина–артилерист як особа з її власними професійними та особистими проблемами, здобуттям досвіду і повсякденною життєдіяльністю. У дисертації використано широкий комплекс архівних джерельних матеріалів, мемуарів видатних військових і політичних діячів періоду революції 1917–1921 рр., а також тогочасну періодику. Найцінніші для дослідження архівні матеріали зберігаються у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України), Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) в Києві, Полтаві, Тернополі, Сумах, Львові, Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України (ГДА СЗР), а також Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІА України у Львові), Державного архіву Львівської області (ДАЛО), Львівської національної бібліотеки імені В. Стефаника (ЛННБ ім. В. Стефаника), Національного архіву в Празі (Národní archiv v Praze), Центрального військового архіву у Варшаві (Centralne Archiwum Wojskowe w Warszawie) та Національної бібліотеки у Варшаві. У дисертації досліджено особливості бойової діяльності, роль і значення українських офіцерів–артилеристів російської та австро–угорської армій на фронтах Першої світової війни. Автор розглянув особливості суспільно–політичних настроїв офіцерів–артилеристів українського війська на тлі революції в Україні в період 1917–1921 рр. Особливу увагу присвячено процесу трансформації свідомості старшин та конструювання образу влади на тлі революцій, воєнно–політичних та соціально–економічних подій в Україні під час зазначеного періоду. У роботі досліджено роль старшин–артилеристів у формуванні гарматних частин армій УНР/УД та ЗУНР на початку Української революції 1917–1921 рр. Наведено приклади лідерства офіцерів–гармашів у питаннях українізації артилерії російської та австрійської армій, а також формування перших українських гарматних дивізіонів і батарей. У дисертації проаналізовано особливості військово–організаційної та службово–бойової діяльності старшин–артилеристів в добу Центральної Ради, УД, Директорії УНР та ЗУНР під час польсько–української та більшовицько–українських воєн. Автором охарактеризовано хід бойових дій української артилерії під командуванням старшин–гармашів у різні періоди війни за незалежність. У роботі висвітлено основні елементи повсякдення українських старшин–артилеристів на фронтах революції 1917–1921 рр. Автором досліджено матеріальну частину артилерії та особисту зброю старшин–артилеристів українських армій у період війни за державність, що включало артилерійські системи російського та німецького виробництва, а також стрілецьку зброю бельгійського, німецького і австрійського походження. Дисертантом простежено родинне соціальне походження старшини–артилериста, рівень освіти та умови її здобуття у військових або цивільних навчальних закладах, а також подальший життєвий шлях після закінчення Української революції 1917–1921 рр. Досліджено період старшинського перебування в таборах на території Польщі і Чехословаччини. Наведено приклади політичних переслідувань та репресій щодо українських старшин з боку радянської Росії, насамперед від органів НКВС за їхню службу в українських визвольних арміях. Охарактеризовано громадську і політичну діяльність старшин українських армій серед УНР–івської еміґрації на прикладах Р. Дашкевича, Є. Коновальця та ін. У дисертаційному дослідженні доведено, що серед українського офіцерського корпусу старшини–артилеристи були окремою цілісною групою, поєднаною спільною корпоративною ідентичністю та власними військовими традиціями, а їхня участь у державотворчих процесах (насамперед будівництві армії) під час Української революції 1917–1921 рр. була значущою і суттєво вплинула на відновлення історичної пам’яті про події визвольної боротьби українського народу на початку XX ст. Дата реєстрації 2024-05-23 Додано в НРАТ 2024-06-21 Закрити