Пошук академічних текстів

Реєстраційний номер

0824U002411, Дисертація доктора філософії

На здобуття

Доктор філософії, 023, Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація

Дата захисту

26-08-2024

Статус

Захищена

Назва роботи

Регіональні ідентичності українського відеоарту в сучасному мистецтві (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.)

Здобувач

Логачова Белла Вікторівна,

Керівник Павлова Тетяна Володимірівна
Опонент Тарасенко Ольга Андріївна
Опонент Шостачук Тетяна Всеволодівна
Рецензент Алфьорова Зоя Iванiвна
Рецензент Ковальова Марія Миколаївна

Опис

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (Ph. D) за спеціальністю 023 – Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація. Харківська державна академія дизайну і мистецтв, Харків, 2024. У дисертації досліджується процес становлення відео арту в Україні у контексті створення провідними українськими відео художниками регіональних ідентичностей з точки зору особливостей візуальної мови (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.). Українські митці звернулись до напряму відео арт як до виразного засобу мистецького висловлювання й прояву візуальної активності регіональних культурних осередків у 1990-і. Починаючи працювати з кіноплівкою, з запозиченим рухомим зображенням, створювали відео документації і аматорські фільми, що надали унікальних стилістичних рішень та стали важливим маркером нової комунікації з глядачем. В роботі висвітленні зміни соціокультурної складової й різниця часових меж щодо виникнення відео арту в Америці (1960-і) та окреслення латентного періоду українського відео арту, за часів митців нон-конформістів (1980-і). Переважно це були відео документації, зняті на кінокамери, фіксації акцій та виставок. Тоталітарна ідеологія через критерії соцреалізму забороняла будь-які відхилення від цензури, пошуки національної само ідентифікації, таким чином, завдяки відео було зафіксовано мистецькі акції, презентовані вже в незалежній Україні у вигляді відео арту. Еволюція від аматорського відео до комп’ютерної графіки (за Ш. Каббітом), де розглядається відео як синтетична форма медіа мистецтва, демонструє головні чинники феномену українського відео арту в його стрімкому розвитку і достатній зрілості за невеликий час існування. В намаганні доєднатись до західних мистецьких процесів, українські куратори і відео художники у 90-ті винайшли унікальні методи демонстрацій відео проєкцій, експериментували з відео інсталяцією і розширили використання різноманітних форм відео арту, наздогнавши світові тенденції. Поява художнього інструменту – відео камера, надала можливостей створення автономних відео записів: документацій акцій, перформансів, колективних дій і ґепенінгів. Виникнення нових жанрових, гібридних і синтетичних форм у відео арті окреслили самодостатність відео зображення в монтажній версії, але ж митці прагнули до застосування усього спектру досягнень сучасного комп’ютерного програмування, що інтегрувало відео арт у коло поняття «мистецтво нових медіа». Програмно-цифрова природа відео зображення – «трансзображення» (за З. Алфьоровою) в поєднанні відео, комп’ютерного та теле- зображення надало нових художніх форм відео арту у процесі синтезу мистецтв (відео інсталяція, відео енвайроменти). Впродовж (1990 – 2000-х) значна частина українських митців мігрувала у столичні культурні лакуни, знайомилась з західними медіа технологіями на мистецьких резиденціях і новітніми досягненнями в європейських інституціях, здобуваючи професійні навички. Важливим фактором стало поєднання українських мистецьких традицій у взаємодії з західно-європейськими традиціями. Від 2000-х спостерігається стрімка трансформація українського відео арту від аматорського відео в оригінальних структурах монтажу і синтезу з аналоговими мистецькими практиками к цифровим сучасним технологіям. Застосування філософських авторських атрібуцій – «трансформація дійсності», «виробництво дійсності» в медіа середовищі, сприятиме більш чіткому визначенню художніх явищ і ґрунтовному осмисленню феномену українського відео арту з точки зору нової візуальності. Визначення відмінностей і особливостей застосування відео практик в різних мистецьких школах України, з відокремленням концептуального напряму відео арт зумовлює актуальність теми. Об’єкт дослідження – відео арт, візуальні трансформації в мистецькому просторі кін. ХХ – поч. ХХІ ст. Предмет дослідження – особливі риси українського відео арту в контексті регіональних ідентичностей. Наукова новизна полягає у дослідженні візуальної мови відео арту через концепцію міст, діяльність художніх спільнот і розглядання раніше невідомих творів відео арту на прикладі харківської мистецької школи: діяльність мистецьких спільнот «SOSka», «EXcess», висвітлення творчості студентської когорти ХДАДМ, окреслення майбутньої мистецької місії відео арту крізь призму цифрових іновацій. Ключові слова: відеоарт, український відеоарт, харківська мистецька школа, харківська школа відеоарту, SOSka group, імерсія, інтерактивний, рухоме зображення, відеопрактики, відеоінсталяція, відеодокументація, сучасне українське мистецтво, медіамистецтво, постмодернізм, мистецтво нових медіа, мистецькі практики, аудіовізуальне мистецтво.

Дата реєстрації

2024-07-03

Додано в НРАТ

2024-08-29