Пошук академічних текстів

Інформація × Реєстраційний номер 0824U002521, Дисертація доктора філософії На здобуття Доктор філософії Дата захисту 23-07-2024 Статус Захищена Назва роботи ОСОБЛИВОСТІ ЗАБУР’ЯНЕННЯ ОЗИМОГО ГОРОХУ ТА РОЗРОБКА СИСТЕМ ЗАХИСТУ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ Здобувач Кукуруза Олена Євгенівна, Керівник Ременюк Світлана Олександрівна Опонент Задорожний Віктор Сергійович Опонент Піковський Мирослав Йосипович Рецензент Макух Ярослав Петрович Рецензент Саблук Василь Трохимович Опис Дисертаційне дослідження присвячено розробці системи захисту гороху озимого від бур’янів, яка дозволяє зменшити дис-стреси та створити умови до ефективного формування біологічного потенціалу культури, та забезпечить формування гарного рівня урожайності за достатньо високих економічних та екологічних показників. Виявлено, що найбільш поширеною родиною за кількістю видів були злакові (22,2 %), проте, якщо аналіз проводити на більш глобальному рівні, то дводольні види домінували і складали 77,8 % від загальної популяції бур’янів в агрофітоценозі. Серед них значне поширення мали гречкові, капустяні та айстрові види. Інтенсивність появи сходів бур’янів в весняний час була різною і сильно залежала від умов вегетаційного періоду. Так, в умовах 2023 року станом на 30 квітня ми фіксували появу 36,8 шт./м2, 10 травня – 49,0 шт./м2, а на 20 травня – 26,2 шт./м2. Тоді як в 2021 році пік появи сходів припадав на 10-20 травня – 43,0 та 35,1 шт./м2, а в 2022 році висока інтенсивність спостерігалась починаючи з 30 квітня та до 20 травні – 41,4, 55,2 та 42,4 шт./м2. Встановлено, що дослідження спрямовані на розробку системи захисту посівів проти бур’янів повинні базуватись на високоефективних прийомах боротьби як зі злаковими видами так і дводольними одно- та багаторічниками. Адже в роки досліджень поява сходів бур’янів істотно варіювалась не лише від забур’янення поля а й власне від зволоження та живлення в умовах року. При цьому найбільш масовими видами були наступні: талабан польовий – 27,3 шт./м2, лобода біла – 20,8 шт./м2, пирій повзучий – 13,7 шт./м2, мишій сизий та зелений – 13,6 шт./м2, осот жовтий 12,5 шт./м2, щириця звичайна – 12,1 шт./м2 та гірчак березковидний – 12,0 шт./м2. Визначено, що в посівах гороху озимого перевага в формуванні біомаси видів була на боці дводольних рослин з крупним габітусом, в тому числі й багаторічних. Так, аналогічно даним отриманим за вегетативною масою, в середньому за роки досліджень, більше сухої речовини накопичували наступні види бур’янів: лобода біла – 34,1 г/м2, талабан польовий – 29,7 г/м2, осот жовтий – 12,4 г/м2, щириця звичайна – 11,4 г/м2, гірчак березковидний – 11,3 г/м2. Досліджено, що в фазу осіннього стеблування рослин гороху кращі значення проективного покриття, в середньому за роки досліджень, були в таких видів бур’янів: мишій сизий та зелений – 3,38 %, лобода біла – 3,77 % та гірчак березковидний – 2,79 %. Також не погані показники були в гірчака почечуйного – 1,99 %, талабану польового – 1,50 %, пирію повзучого – 1,13 % та пасльону чорного – 0,91 %, що в свою чергу негативно впливало на ріст та розвиток культури. Встановлено, що час відновлення вегетації найбільшу частку у структурі проективного покриття диких видів рослин в агрофітоценозі гороху озимого займали такі види: талабан польовий – 4,12 %, пирій повзучий – 1,64 %, берізка польова – 1,01 %, гірчиця польова – 0,88 %. В фазу бутонізації гороху озимого проективне покриття культури зросло до 53,17 %, тоді як серед бур’янів достатньо велику площу мали такі види як: талабан польовий – 7,09 %, пирій повзучий – 4,32 %, лобода біла – 3,35 %. А от в фазу цвітіння гороху рослини його контролювали 70,1 % площі поля тоді як на часту диких видів припадало 29,91 %. При цьому максимум проективного покриття, аналогічно попереднім періодам, було зафіксовано в: талабану польового – 6,42 %, пирію повзучого – 3,67 % та лободи білої – 2,90 %. Формування великої площі листя, вегетативної біомаси та власне накопичення сухої маси позначилось на засвоєнні елементів живлення з ґрунту. Тому максимальні показники за виносом азоту, фосфору та калію були притаманні таким видам бур’янів як талабан польовий та лобода біла. Встановлено, що на формування однієї тони зерна горох потребує близько 35 кг азоту, 9 кг фосфору та 10 кг калію, а тому засвоєння бур’янами з ґрунту цих елементів живлення може привести до недоотримання потенційного врожаю в 0,44 т/га за азотом, 1,2 т/га за фосфором та 1,8 т/га за калієм. Враховуючи те що горох здатний забезпечувати себе азотом завдяки симбіотичній азотфіксації, а українські ґрунти зазвичай мають дефіцит фосфору та калію, то можна вважати що навіть такий рівень забур’янення може призвести до втрати 1,2-1,8 т/га врожаю. Ключові слова: горох озимий, захист посівів від бур’янів, гербіциди, дис-стреси, хвороби гороху, ефективність дії препарату, площа листя, урожайність Дата реєстрації 2024-07-11 Додано в НРАТ 2024-07-11 Закрити